Ми продовжуємо публікацію коментаря юристів адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» щодо питання розірвання шлюбу з іноземцем, який зареєстровано не в України. Його початок читайте в першій публікації.
Після визначення того, чи підпадає взагалі справа про розірвання шлюбу до розгляду на території України та перекладу/легалізації свідоцтва про шлюб відмінності зі стандартною процедурою шлюбу не закінчуються. Річ у тім, що за чинним законодавством сторона цивільного процесу повинна бути повідомлена про судову справу та їй належить надіслати наступні документи по справі: копію позовної заяви та доданих до неї документів, ухвалу суду про відкриття провадження по справі. Звісно, що все це для подання до українського суду готується українською мовою, адже саме вона є мовою судочинства. І ось тут з’являється наступний нюанс.
Мінська Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року передбачає порядок повідомлення учасників справи. Оскільки суд може діяти лише в межах території своєї держави, виконання таких й інших процесуальних дій можливе лише шляхом звернення суду за сприянням до судових органів іншої держави. Таке звернення з проханням про надання правової допомоги називається судовим дорученням. Виконання таких доручень називається наданням міжнародної правової допомоги.
Суди України виконують передані їм у встановленому порядку доручення іноземних судів про проведення окремих процесуальних дій на основі законодавства України та за наявності міжнародноправової угоди з відповідною державою. Суд, до якого надійшло клопотання про надання правової допомоги, при його виконанні застосовує законодавство своєї держави
Центральним органом, відповідальним за виконання міжнародних договорів України у сфері правових відносин і правової допомоги у цивільних справах, є Міністерство юстиції України. Частиною першою статті 10 Конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року встановлено, що запитувана установа юстиції здійснює вручення документів відповідно до порядку, що діє в її державі, якщо документи, що вручаються, написані на її мові або російською мовою або забезпечені завіреним перекладом на ці мови. В іншому випадку вона передає документи одержувачеві, якщо він згодний добровільно їх прийняти.
Разом з тим, пунктом 2.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. № 1092/5/54 (далі – Інструкція), визначено, що у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.
У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні. Витрати, пов’язані із залученням перекладача, сплачуються у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України. Переклад засвідчується уповноваженим перекладачем, або нотаріально.
Відповідно до вимог п. 8.2. зазначеної Інструкції особливості виконання Конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до неї 1997 року, у відносинах з Республікою Білорусь, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, та Республікою Молдова статті Конвенції 1993 року, змінені Протоколом до неї 1997 року, застосовуються у редакції цього Протоколу.
У п. 8.4. даного розділу зазначено, що з урахуванням статті 17 Конвенції 1993 року в редакції Протоколу 1997 року доручення чи документи за результатами виконання доручень складаються російською мовою. У разі, якщо зазначені документи складені українською мовою, до них додаються засвідчені переклади російською мовою.
Таким чином, подаючи до суду позовну заяву про розірвання шлюбу з іноземцем, позивачеві необхідно також подати повний пакет, алогічний тому, який подано до суду, але з перекладом на мову яку розуміє відповідач.
Зауважимо ще раз, що це робиться особою яка подає позов про розірвання шлюбу, на стадії підготовки документів перед поданням до суду та оплачується власним коштом. Саме такий пакет документів, який перекладений на іноземну мову в порядку судового доручення буде направлений через Міністерство юстиції України до Міністерства юстиції держави місця проживання відповідача для вручення безпосередньо через їх суд.
Одночасно має бути поданий документ, з якого вбачатиметься, що у особи, яка здійснила переклад, є такий дозвіл (сертифікат або інший дозвільний документ).
Крім того, не забуваємо вказати у позові наступні данні:
- усі необхідні відомості про позивача та відповідача (паспортні дані, ІНПП тощо);
- інформацію про наявність електронного кабінету в системі Електронний суд;
- зазначити про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;
- про наявність у позивача чи іншої особи оригіналів документів, які додано до позовної заяви,
- про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- навести попередній розрахунок судових витрат,
- підтвердження того, що позивачем не подано аналогічного позову до іншого суду.
Зазначимо, що судовий збір за подання зазначеного позову складає станом на 2025 рік 1211,20 грн, який сплачується на рахунок відповідного суду до якого буде подаватися позовна заява.
Виходячи з судової практики, майже безвихідним є варіант, коли шлюб зареєстрований з іноземцем на території іншої країни та при цьому іноземець на територію України ніколи не вїджав, майна тут не має та неповнолітніх дітей подружжя також не має та позивач не має родичів-інвалідів за якими потрібен постійний догляд та сам є здоровою особою. На жаль в такому випадку розірвання шлюбу можливо тільки як що повернутися в ту країну де він був зареєстрований, адже підстав для прийняття справи до розгляду українським судом не має.
Саме тому наголошуємо про необхідність зважено віднестися до шлюбу з іноземцем, адже зареєструвати його іноді набагато простіше, ніж потім розірвати.
Ось ми й підходимо до питання строків. Звичайний український шлюб можливо розірвати за 2-3 місяці при наявності згоди другого подружжя на розірвання та за 6-12 місяців при відсутності такої згоди або взагалі тотальну неявку до суду. Річ у тім, що судове провадження по справі відкривається та перше засідання призначається не раніше ніж через місяць. Рішення суду також набирає чинності 30 днів. У зв’язку з необхідністю відправлення судового доручення через систему Мінюсту до іншої країни, строк розгляду справи легко може тривати до 2-3 х років (залежить від країни до якої направляється доручення). Саме тому тим, хто швидко розраховував розлучитися, потрібно запастися не аби яким терпінням.
Простіше всього розлучитися у відділі РАЦС. Це можливо навіть як що чоловік/дружина є іноземцем. Проте в такому випадку потрібно додержання тих самих умов, що й відносно громадян України:
- у подружжя немає спільних дітей, молодших 18 років;
- обидва члени подружжя виявили бажання припинити шлюбні стосунки та згодні з’явитися до відділу РАЦС.
Процедура про переклад та апостилювання свідоцтва про шлюб як розглядалась у першій статті також є першим кроком й для розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану. Що до підтвердження відсутності спільних неповнолітніх дітей, потрібно заздалегідь уточнити який саме документ підійде на доказ даного факту, адже фактично перевірити наявність чи відсутність дитини зареєстрованої за законодавством іншої країни з видачею там свідоцтва про народження, наші органи змоги не мають. Якщо ж дитина таки є та її народження зареєстровано в України, то в державному реєстрі дана інформація є в наявності та це буде з’ясоване.
Звертаємо увагу, що при розірванні шлюбу в органах ДРАЦС підтвердженням розірвання шлюбу буде свідоцтво про розірвання шлюбу. Підтвердженням розірвання шлюбу в суді буде судове рішення. При судовому розірванні шлюбу не потрібно додатково отримувати свідоцтво про розірвання шлюбу. Таке рішення суду про розірвання шлюбу є офіційним документом, який має юридичну силу не лише в Україні, а й у державах, з якими укладено відповідні міжнародні угоди.
Шлюб між іноземцями зареєстрований в іншій країні, в Україні розірвати можливо тільки в судовому порядку при наявності підстав, які розглядалися в першій статті з цього питання.
Також наголошуємо, що для деяких країн, документи з яких не вимагають апостилювання в Україні, українські документи для використання в них апостилювати потрібно. Саме тому заздалегідь потрібно уточнити усі нюанси, аби у разі необхідності підготувати українські документи про розлучення для подання в країні-реєстрації шлюбу.
Одне з найчастіших питань, які задають нам жінки: чи можливе розлучення, як що чоловік-іноземець категорично проти цього? Хочемо всіх заспокоїти – ми не Італія, в Україні розлучаються всі охочі.
Стаття 24 Сімейного Кодексу (СК) України декларує, що шлюб ґрунтується на взаємній згоді чоловіка та дружини. Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може подати один із подружжя. Частини 3 і 4 статті 56 СК України гарантують кожному з подружжя право вільно припиняти шлюбні відносини. Примус до збереження або, навпаки, до припинення таких відносин порушує право жінки чи чоловіка на особисту свободу.
