Ця дилема не лише змушує Захід реагувати на нові реалії, але й значно ускладнює геополітичну гру для всіх сторін конфлікту. Ставка висока: майбутнє України, світова ядерна безпека і вплив Росії на регіон. Київ опинився в ситуації, коли від нього чекають або героїчного підпорядкування, або різкої ескалації у формі повернення до ядерного статусу. І саме на тлі цієї дилеми політики і експерти починають обговорювати нові сценарії розвитку подій.
Ядерна дилема України: вилка між НАТО та ядерною зброєю
Політичний і військовий аналітик, ексрадник міністра оборони України, координатор групи “Інформаційний спротив”, провідний експерт ГО “Центр військово-політичних розслідувань” Олексій Копитько вважає, що події останніх років змінили підходи багатьох країн до питання національної безпеки. Якщо раніше тільки декілька держав могли серйозно розглядати можливість володіння ядерною зброєю, то після російської агресії в Україні цей сценарій набув нового виміру. Тепер ті країни, які раніше вагалися, швидко усвідомлюють, що ядерна зброя – це єдиний реальний механізм гарантування суверенітету.
Копитько наголошує, що сучасний стан міжнародної безпеки більше не надає альтернатив Україні. Стратегія стримування через партнерство чи міжнародні угоди виявилася недостатньою. Захід не в змозі гарантувати повну безпеку своїм союзникам без наявності значних військових потужностей на місцях. Відтак, відновлення ядерного арсеналу, хоч і не деклароване публічно, стає все більш вірогідним сценарієм для багатьох країн, зокрема для України.
“Ця нехитра думка доноситься до наших партнерів з лютого 2022 року. А до лютого підкреслювали, яка виникне ситуація, якщо на Росію не вплинуть. І ситуація виникла. Більше того. Взимку 2024 штатний вісник апокаліпсису Сергій Караганов засунув ідею: Росія має роздати ядерне зброя лояльним країнам. Контрольоване розповсюдження ЯО – це цукерка, яка у Кремля є, а в Заходу немає.
Зараз різні голови на Заході, що говорять, можуть почати ганьбити Україну за позначення вилки “НАТО або ЯО”. Хоча жодного аргументу, чому Україна не повинна так ставити проблему, у них немає. Якщо обсмикнути жертву агресії (і, тим більше, якщо шантажувати припиненням) допомоги) – це не допоможе, а навпаки – лише підштовхне зусилля претендентів на ЯО.
Тобто, виходить, що в НАТО не можна, ядерну зброю теж не можна, виходить, що можна лише героїчно вмерти – це дуже неприваблива модель”, – вважає Копитько.
Контекст ядерної ескалації: міжнародні наслідки та нові реалії
Копитько зазначає, що ідея розповсюдження ядерної зброї, зокрема її контрольоване поширення серед лояльних до Росії країн, уже витає в геополітичних дискусіях. Росія, яка володіє найбільшим арсеналом ядерної зброї у світі, активно просуває цю концепцію як частину своєї геостратегії. Особливо після заяви Сергія Караганова, що Росія може передавати ядерну зброю іншим державам, ситуація набула нової гостроти.
Цей “ядерний джин”, як каже Копитько, уже випущений з пляшки. Щоб повернути його назад або хоча б взяти під контроль, потрібні серйозні зусилля від світових лідерів, зокрема Сполучених Штатів. Однак на цей момент політичні еліти Заходу все ще вагаються, що робить ситуацію ще більш небезпечною.
“І знаєте, що найдраматичніша для партнерів? Якщо Україна програє і виникне якась підконтрольна Росії освіта, вона аж бігом стане номінально ядерною за допомогою Москви. Тобто, мова вже давно не про нашу країну. Ядерного джина з пляшки випустили. Щоб його контролювати, потрібні адекватні дії.
Але сама думка, що доведеться вирішувати такі справді глобальні питання, викликає нервове тремтіння у тих, кому це належить за статусом.
Не бачу нічого поганого, що ЯО позначили як можливу політичну мету для України. За умови національного консенсусу та послідовного вкладення зусиль не при цьому президенті, то при наступному чи через одного Україна точно зможе це завдання вирішити”, – наголошує Копитько.
Перспектива для України: НАТО чи ядерна зброя?
Однією з найбільших дилем для України сьогодні є вибір між інтеграцією в НАТО та відновленням ядерного статусу. На думку Олексія Копитька, цей вибір стає все більш очевидним. Якщо Захід не здатний гарантувати Україні безпеку через військовий альянс, Україна має всі підстави відновлювати свій ядерний арсенал як єдиний ефективний засіб самозахисту.
Україна вже неодноразово заявляла про важливість свого членства в НАТО як гарантії власної безпеки. Однак, як зауважує Копитько, у відповідь від Заходу звучать не завжди переконливі аргументи. Захід, з одного боку, не готовий до прямої конфронтації з Росією, а з іншого – не може забезпечити Україну належною підтримкою, щоб вона могла захищатися самостійно без таких кардинальних рішень, як ядерна зброя.
Тому ставлення до відновлення ядерного потенціалу може стати ключовою політичною темою в Україні. Це питання вийде за межі нинішньої політичної ситуації та може вплинути на наступні покоління українських лідерів. Принаймні, якщо не за цього президента, то за наступного Україна зможе стати ядерною державою.
Вплив на міжнародну спільноту: зміна правил гри
Ця перспектива ядерного відродження України ставить Захід у вкрай складну позицію. Як зауважує Копитько, якщо Україна не отримає належної допомоги і зазнає поразки у війні, на її місці може виникнути підконтрольне Росії квазіутворення. І що найгірше для міжнародної спільноти, це утворення буде ядерним, що створить прецедент, який підірве всю систему глобальної безпеки.
За словами експерта, західні партнери повинні розуміти, що контроль за ядерною зброєю Росії – це не тільки питання безпеки України, але й всього світу. Якщо Москва візьме на себе ініціативу в розповсюдженні ядерної зброї серед своїх союзників, наслідки будуть незворотними. Це означає, що міжнародна спільнота повинна діяти швидко і рішуче, щоб зупинити цей процес.
“Це видно. Тепер це їхнє питання, не України. Ми можемо або допомогти, або посилити їхнє становище. Нехай щось пропонують, бо дивиться весь світ”, – резюмував Копитько.
