Вересень 2024 року став переломним у законодавчих питаннях, що стосуються військової служби та мобілізації. Деякі з цих змін були довгоочікуваними, інші ж стали несподіванкою як для військовозобов’язаних, так і для тих, хто надає правову допомогу. В умовах війни ці питання стоять особливо гостро: нові виклики для держави, збільшення кількості мобілізаційних хвиль, а також постійна необхідність у швидкій адаптації законодавства до реалій на фронті. Ці зміни не лише впливають на тих, хто вже перебуває у війську, а й на тих, хто ще може бути призваний.
Юристи адвокатського об’єднання “Репешко і партнери” прокоментували ключові нововведення у законодавстві, пояснили їхню суть і надали рекомендації, на що звертати увагу в нових умовах.
Новини, які стосуються прав та обов’язків військових, або військовозобов’язаних стають безумовними хітами у ЗМІ. Відкриваючи новину, ніколи не знаєш яке саме забарвлення вона несе – більш позитивне чи негативне. Законодавці продовжують вносити зміни до нормативних актів, які регулюють військові відносини. Потрібно зазначити, що зміни, які з’явились останнім часом, дійсно позитивні та довгоочікувані. Це саме той рідкісний випадок, коли ініціатива держави йде на благо пересічного громадянина. Отже, останні тижні торкнулися наступних питань.
Відстрочка від призову для неповнорідних братів та сестер загиблих та зниклих безвісти на війні
21 серпня 2024 року Верховна Рада України прийняла закон, відповідно до якого призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають:
- Жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:
– військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
– працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;
– осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
– осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
- Жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
- Члени сімей (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року).
До 18 травня 2024 року неповнорідні сестри та брати мали право на відстрочку, але у зв’язку з прийняттям нового закону його втратили. Наразі це право повернули.
Нагадаємо, що неповнорідними вважаються брати та сестри, які мають тільки одного спільного батька чи матір, наприклад може бути одна мати, але троє дітей від рідних батьків. Ось такі діти й будуть між собою неповно рідними. Однак звертаємо увагу, що прийнята норма стосується виключно відстрочки від призову та жодним чином не є підставою для звільнення з військової служби.
Самовільне залишення військової частини (СЗЧ) та звільнення від кримінальної відповідальності
Ряд статей Кримінального Кодексу України (ККУ) регулює військові питання серед них є дві статті які регулюють СЗЧ:
- Ст. 407 КК України передбачає кримінальну відповідальність для військовослужбовця за самовільне залишення військової частини або місця служби понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану від 5 до 10 років позбавлення волі.
- Ст. 408 КК України передбачає кримінальну відповідальність для військовослужбовця за дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці від 5 до 12 років позбавлення волі.
За даними Офісу генерального прокурора за перше півріччя 2024 року правоохоронці по всій Україні відкрили майже 29,8 тисячі нових кримінальних справ щодо СЗЧ: 18,6 тисячі за статтею про самовільне залишення військової частини і 11,2 тисячі за більш суворою – “Дезертирство”.
Річ у тому, що за часів прийняття ККУ були мирні часи та даній статті були розраховані на професійних військових або призовників на строкову службу. У всякому випадку перелічені громадяни потрапляли до лав військовослужбовців планово та свідомо. За парканом військової частини вирувало мирне життя та не було проблемою отримати відпустку, наприклад на поховання когось з батьків. Крім того, військовослужбовців досить довгий час муштрували, пояснюючи що таке військовий устав та які наслідки його порушення.
В наші часи у пекельній ситуації опиняються учорашні водії тролейбусів та офісні менеджери. Вони не мають часу для вивчення досконально військової дисципліни – їм потрібно за мінімально короткий строк навчитись користуватися зброєю та виживати в умовах реального бою. Не всі вони туди попали добровільно та навіть “полудобровільно”. У деяких трапляються сімейні обставини, наприклад, смерть близької людини, але командир не завжди має можливість чи навіть бажання відпустити на нього бійця. При цьому не усі втікачі хотіли СЗЧ безповоротно.
Враховуючи зазначені обставини, 20 серпня 2024 року Верховна Рада України прийняла закон, яким врегулювала питання СЗЧ, а саме – можливість звільнення від кримінальної відповідальності. Отже, за новою нормою:
“Особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби”.
Однак при СЗЧ для звільнення від кримінальної відповідальності необхідні наступні умови:
- військовослужбовець може бути звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст.ст. 407, 408, якщо він вчинив такий злочин вперше. Ключовим у всьому цьому є слово “може”, а от же звільнення від кримінальної відповідальності не безумовне;
- військовослужбовець який вперше скоїв злочин передбачений ст. 407 або 408 ККУ має добровільно звернутися з клопотанням до слідчого, прокурора або суду і виявити бажання в такому клопотанні про продовження військової служби. От же повинно відбутися добровільне волевиявлення до повернення на військову службу;
- військовослужбовець попередньо має отримати згоду від командира військової частини на продовження проходження військової служби. Цей пункт передбачає перекладення ситуації на розсуд командира частини, а от же залежить цілком від нього.
Таким чином, особа, яка вперше вчинила злочин, передбачений ст. 407 або 408 ККУ, повинна отримати письмову згоду командира військової частини на продовження проходження такою особою військової служби та звернутися з письмовим клопотанням до слідчого, прокурора або суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби. Разом з клопотанням подається письмова згода командира військової частини на продовження проходження такою особою військової служби. Надалі при розгляді справі в суді, кримінальне провадження повинні закрити та звільнити від кримінальної відповідальності на підставі частини 5 ст. 401 КК України.
В ухвалі суду про закриття кримінальної справи на підставі частини 5 ст. 401 КК України обов’язково повинно бути зазначено:
- звільнена особа невідкладно поновлюється на військовій службі;
- військовослужбовець зобов’язаний протягом 72 години прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Ухвала набирає чинності протягом 5 днів, якщо ухвалу постановлено слідчим суддею на стадії досудового розслідування (коли військовослужбовець має статус підозрюваного), та протягом 7 днів під час судового розгляду (коли військовослужбовець має статус обвинуваченого).
Особливо хочемо зазначити, що при повторному СЗЧ звільнення від кримінальної відповідальності неможливе. Також необхідно знати, що звільнення від кримінальної відповідальності не безумовне та не гарантоване, оскільки у разі, коли командир військової частини відмовиться підписати згоду на повернення військового до частини, звільнення від кримінального покарання не буде.
Спрощення відстрочки для тих, хто доглядає за родичами з інвалідністю
Постановою від 16 серпня 2024 року №930 Кабінет Міністрів України спростив процедуру отримання відстрочки через догляд за людиною з тяжкою хворобою чи інвалідністю. Акт про встановлення постійного догляду тепер не потрібно оформлювати як що військовозобов’язаний вже отримує грошову компенсацію від держави за те, що піклується про рідних першого ступеня споріднення, зокрема, батьків з інвалідністю 1 та 2 групи. В цьому випадку буде достатньо показати ТЦК та СП документи, які це підтверджують документ, а також який підтверджує інвалідність когось з батьків, а також документ, що підтверджує родинні зв’язки – свідоцтво про народження.
Також згідно з зазначеною Постановою військовозобов’язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю, не вказують у заяві інформацію про наявність інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати постійний догляд. Таким чином фактично коли військовозобов’язаний подає заяву на відстрочку від мобілізації у зв’язку з необхідністю догляду за рідними першого ступеня споріднення, то тепер не потрібно доводити відсутність інших працездатних членів сім’ї, які б могли здійснювати такий догляд.
Ще ряд законопроектів, які стосуються військових питань знаходяться на розгляді Верховної Ради України. Але поки вони не прийняті, вважаємо, що коментувати їх зараз немає сенсу, оскільки невідомо, якою буде остаточна редакція та коли саме вони будуть прийняті й наберуть чинності. Як то кажуть, далі буде…
