30 вересня відзначаються День усиновлення в Україні, Всеукраїнський день бібліотек, Міжнародний день перекладача.
30 вересня 1946 року в Нюрнберзі відбулося оголошення вироків нацистським злочинцям.
День усиновлення в Україні
Це свято символізує радість батьківства та родинного тепла, надаючи дітям без родини шанс на нове життя. Воно має на меті привернути увагу до проблеми сирітства, важливості сімейних цінностей та необхідності забезпечення кожної дитини люблячим домом.
Цікаві факти
День усиновлення співпадає з церковним святом Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії, які є символами основних християнських чеснот. Це підкреслює важливість духовних і моральних цінностей у питаннях родини.
Щороку в Україні усиновлюють близько тисячі дітей. Хоча це значне досягнення, все ж багато дітей залишається в інтернатах і потребує батьківської опіки.
Протягом останніх років в Україні були впроваджені реформи, які покликані полегшити процес усиновлення. У 2023 році почала працювати електронна черга для усиновителів, що зробило процедуру більш прозорою та швидкою.
Через війну та складну ситуацію в країні кількість міжнародних усиновлень значно знизилася. Проте багато українських родин наважуються на відповідальний крок, аби подарувати дитині майбутнє в Україні.
В Україні існують різні державні та громадські ініціативи, спрямовані на підтримку усиновлених дітей та їхніх нових сімей. Серед них — психологічна допомога, юридичні консультації, а також фінансова підтримка.
Всеукраїнський день бібліотек
Це свято вшановує культурну роль бібліотек і бібліотекарів у суспільстві, а також підкреслює важливість книги як джерела знань і мудрості. Цей день є нагадуванням про значення книгозбірень у збереженні та поширенні інформації, освіти та культурної спадщини.
Цікаві факти
Всеукраїнський день бібліотек було засновано в 1998 році Указом Президента України, що підкреслює важливість бібліотек як культурних осередків. Сьогодні в Україні діє понад 30 тисяч бібліотек різних видів.
У ХХІ столітті бібліотеки стали багатофункціональними просторами, де не лише зберігають книги, а й проводять освітні лекції, тренінги, літературні зустрічі, кінопокази та інші заходи. Вони трансформуються у важливі місця для розвитку громад.
Сучасні українські бібліотеки активно оцифровують свої фонди, забезпечуючи доступ до літератури онлайн. Такі проєкти, як “Українська цифрова бібліотека”, сприяють збереженню та популяризації української літературної спадщини в інтернет-просторі.
Під час повномасштабної війни в Україні бібліотеки стали не лише культурними центрами, але й осередками підтримки для переселенців. Багато бібліотек організовували гуманітарну допомогу, надавали прихисток та інформаційну підтримку для громадян.
Бібліотекар — це не просто професія, це покликання. В сучасному світі бібліотекарі допомагають людям знаходити та опрацьовувати інформацію, зберігають історію, культуру та розвивають нові форми комунікації між знанням і суспільством.
Міжнародний день перекладача
30 вересня щорічно відзначається Міжнародний день перекладача на честь святого Єроніма — покровителя перекладачів, який відомий своїм видатним перекладом Біблії з івриту на латину. Це свято є визнанням важливої ролі перекладачів у світі, оскільки саме завдяки їхній праці можливий культурний та науковий обмін між народами.
Цікаві факти
Святий Єронім (347–420 р.р.) здійснив найвідоміший переклад Біблії — Вульгату, яка стала офіційною версією Священного Писання для католицької церкви. Його праця вважається зразком перекладу з високими стандартами точності та вірності оригіналу.
Перекладачі відіграють ключову роль у збереженні та передачі культурних і наукових здобутків людства. Завдяки їхній праці класичні твори світової літератури, філософії та науки стали доступними для різних народів.
Переклад — це не лише механічний процес перенесення слів з однієї мови на іншу. Це мистецтво, яке вимагає глибокого розуміння культури, традицій та контексту, аби передати не лише зміст, але й дух оригіналу.
У глобалізованому світі перекладачі є ключовими фігурами, які сприяють взаєморозумінню між націями. Вони допомагають подолати мовні бар’єри, сприяють міжнародному співробітництву та дипломатії.
Сьогодні перекладачі використовують не лише словники, але й потужні технології, такі як машинний переклад і штучний інтелект. Проте, попри розвиток технологій, людський фактор залишається незамінним у процесі забезпечення якісного перекладу.
Історичні події в цей день
1791 рік — у Відні відбулася прем’єра останньої опери Вольфганга Амадея Моцарта “Чарівна флейта”. Ця опера стала одним із найвизначніших музичних шедеврів Моцарта і досі вважається класичним твором світової оперної сцени.
1895 рік — острів Мадагаскар став протекторатом Франції, що заклало основи для періоду французького колоніального панування на острові, який тривав до середини ХХ століття.
1929 рік — у Німеччині авіаконструктор Фрітц фон Опель здійснив перший політ на планері, оснащеному ракетними двигунами, подолавши 3 кілометри за 75 секунд. Це був важливий етап у розвитку ракетних технологій та авіації.
1929 рік — Британська телерадіокомпанія “Бі-бі-сі” провела свою першу телетрансляцію. Ця подія стала важливою в історії телебачення, започаткувавши епоху масової телевізійної комунікації, яка продовжує розвиватися до сьогодні.
1933 рік — радянський стратостат “СРСР” досяг висоти 19 кілометрів, встановивши новий світовий рекорд. Це досягнення стало важливим кроком у розвитку висотних польотів і досліджень верхніх шарів атмосфери.
1939 рік — у Парижі створено Уряд Польщі у вигнанні після початку Другої світової війни. Цей уряд продовжив функціонувати в Лондоні, ставши голосом окупованої Польщі на міжнародній арені протягом війни.
1954 рік — у США на службу вступив перший атомний підводний човен “Наутілус”. Це судно стало революційним досягненням у військовій технології, оскільки дозволило подолати безліч обмежень звичайних дизельних підводних човнів, забезпечуючи можливість тривалого перебування під водою без дозаправки.
1990 рік — у Києві, на площі біля Республіканського стадіону, відбувся величезний мітинг під гаслом “Ні — новому Союзному договору!”, у якому взяли участь близько 300 тисяч людей. Захід був санкціонований президією Київської міської ради і став однією з ключових подій протестного руху проти продовження існування СРСР.
Оголошення вироків на Нюрнберзькому трибуналі
30 вересня 1946 року в Нюрнберзі відбулося оголошення вироків нацистським злочинцям. Навколо Дворця правосуддя були виставлені 1000 додаткових охоронців. Судді прибули до палацу рано вранці на броньованих седанах, в супроводі військових джипів з сиренами. Вирок зачитували по черзі цілий день, а продовжили його оголошення 1 жовтня з ранку до 13:41.
Процес розпочався 20 листопада 1945 року. Вісім суддів представляли чотири країни Антигітлерівської коаліції: США, Великобританію, СРСР та Францію. Обвинувальний акт, підготовлений командами прокурорів із цих країн, містив чотири основні пункти: злочини проти миру, злочини проти людяності, порушення законів війни та змову з метою здійснення цих злочинних дій.
До смертної кари через повішення були засуджені:
- Герман Герінг, рейхсмаршал, головнокомандувач авіацією, найближчий спільник Гітлера;
- Йоахім фон Ріббентроп, міністр закордонних справ, уповноважений фашистської партії з питань зовнішньої політики;
- Вільгельм Кейтель, фельдмаршал, начальник штабу верховного головнокомандування;
- Ернст Кальтенбруннер, обергрупенфюрер СС, начальник імперського управління безпеки і поліції безпеки, спільник Гіммлера;
- Альфред Розенберг, заступник Гітлера з ідеологічної підготовки членів націонал-соціалістичної партії, імперський міністр з питань східних окупованих територій;
- Ганс Франк, рейхслейтер фашистської партії, генерал-губернатор окупованих польських територій;
- Вільгельм Фрік, міністр внутрішніх справ, імперський уповноважений з питань військової адміністрації;
- Юліус Штрейхер, гауляйтер Франконії, ідеолог расизму та антисемітизму, організатор єврейських погромів;
- Фріц Заукель, обергрупенфюрер СС, генеральний уповноважений з використання робочої сили;
- Альфред Йодль, генерал-полковник, начальник штабу оперативного управління верховного командування збройних сил (друга дружина Йодля — Луїза фон Бенда — домоглася повторного розгляду справи в Мюнхені в 1953 році, де Йодль був повністю виправданий);
- Артур Зейсс-Інкварт, керівник фашистської партії Австрії, заступник генерал-губернатора Польщі, гітлерівський намісник у Нідерландах;
- Мартін Борман, з 1941 року — заступник Гітлера з партії, керівник партійної канцелярії, найближчий спільник Гітлера (заочно).
До довічного тюремного ув’язнення були засуджені:
- Рудольф Гесс, заступник Гітлера з фашистської партії, член ради міністрів оборони імперії;
- Вальтер Функ, міністр економіки, президент рейхсбанку, член ради міністрів оборони імперії;
- Еріх Редер, грос-адмірал, до 1943 року — головнокомандувач військово-морськими силами.
До двадцяти років тюремного ув’язнення були засуджені:
- Бальдур фон Ширах, організатор і керівник фашистських молодіжних організацій Німеччини, гітлерівський намісник у Відні;
- Альберт Шпеєр, найближчий радник і друг Гітлера, імперський міністр озброєнь і боєприпасів, один із керівників центрального комітету з планування.
До п’ятнадцяти років ув’язнення було засуджено Константіна фон Нейрата, колишнього міністра закордонних справ, члена імперської ради оборони, протектора Богемії та Моравії після захоплення Чехословаччини.
До десяти років ув’язнення було засуджено Карла Деніца, грос-адмірала, командувача підводним флотом, а з 1943 року — головнокомандувача військово-морськими силами, наступника Гітлера як глава держави.
На суді були виправдані:
- Ганс Фріче, найближчий співробітник Геббельса, начальник відділу внутрішньої преси міністерства пропаганди і керівник відділу радіомовлення;
- Франц фон Папен, один із організаторів захоплення влади фашистами в Німеччині, спільник Гітлера щодо “приєднання” Австрії;
- Гельмар Шахт, організатор переозброєння вермахту, один із найближчих радників Гітлера з питань економіки та фінансів.
Американський прокурор Додд передав виправданому Францу фон Папену коробку гаванських сигар, але прем’єр-міністр Баварії Вільгельм Хьогнер назвав це судовою помилкою і підписав ордер на арешт усіх виправданих. Побоюючись лінчування, жоден з виправданих не покинув будівлі в’язниці.
Трибунал визнав керівництво націонал-соціалістичної партії, СС, СД і гестапо злочинними організаціями, але виправдав Штурмові загони, Генеральний штаб і Верховне командування.
Страта головних військових злочинців була призначена і здійснена 16 жовтня 1946 року. Тіла кремували, а прах розвіяли з літака.
