BlackRock заходить в Україну: $10 трильйонів довіри в післявоєнну трансформацію (продовження)
ІА”ФАКТ” вже писало про те, що BlackRock заходить в Україну не випадково — це сигнал, що світові фінансові еліти вважають українську відбудову прогнозованою і перспективною для інвестицій. Його участь через фонд UDF свідчить: Україна більше не “сіра зона”, а стратегічна точка входження капіталу, де навіть ризики стали керованими завдяки алгоритмам типу Aladdin.
Коли BlackRock входить у Кабмін: приватний радник публічної політики
Уявімо компанію, яка управляє $10 трильйонами активів. Вона інвестує в корпорації, диктує тренди, формує вартість активів. А тепер уявімо, що ця ж компанія радить урядам, як реструктуризувати борги, будувати пенсійну реформу чи розвивати енергетичний сектор. Саме це у компетенції BlackRock.
У розпал ковіду Федеральна резервна система США звернулась до BlackRock з проханням керувати програмами викупу корпоративних облігацій. Компанія отримала контракти на керування активами, які сама ж частково володіла, — а це одразу викликало хвилю критики.
“BlackRock отримав доступ до програми $750 млрд, щоб скуповувати ринок. Але частина цих активів — його власні фонди”, — писав The Wall Street Journal.
Хоча компанія заявила, що між її аналітиками та трейдерами діє так зване Chinese Wall, тобто бар’єр нерозголошення, етичні запитання залишились: чи не має вона інсайдерської переваги у системі, яку сама ж допомагає будувати?
У 2020 році Єврокомісія підписала з BlackRock контракт на розробку “зелених” стандартів для банківської сфери ЄС — тобто інтеграцію ESG-критеріїв у фінансові рішення. Реакція не забарилась: 80 депутатів Європарламенту звинуватили Комісію в тому, що BlackRock має прямий комерційний інтерес у сфері, де пропонує правила. “Ми запросили лиса охороняти курник”, — заявив депутат СК з Європарламенту Ернест Уртасун.
Компанія захищалась: мовляв, це стандартна практика, і команда аналітиків, що працювала над ESG-дизайном, не мала доступу до інвестиційних рішень. Але скандал став прецедентом — питання прозорості аналітичного впливу великого капіталу на регуляцію вперше вийшло на рівень євроінституцій.
У 2023 році уряд України підписав угоду з BlackRock про створення Українського фонду відновлення (UDF) — механізму для залучення міжнародного капіталу до післявоєнної відбудови. Меморандум передбачає аналітичну підтримку, допомогу з формуванням портфелів, стратегічну експертизу, структурування механізмів фондів Forbes Україна. “BlackRock буде радником у питанні створення фонду. Але згодом може стати і його оператором”.
З одного боку, це сигнал інвесторам: “найбільший гравець ринку вірить у проєкт”. З іншого, дає приватному фонду унікальний доступ до державної інфраструктури ще до появи першого інвестора.
У 2020-х BlackRock був ключовим учасником переговорів щодо реструктуризації боргу Аргентини. Він виступав водночас і головним кредитором, і активним гравцем ринку облігацій, і неформальним лобістом реформ.
Це спричинило дискусії: коли фонд впливає на рішення, які напряму зачіпають вартість його ж активів, це системна перевага, яку важко контролювати зовнішніми механізмами.
BlackRock стверджує, що дотримується політик доброчесності, має внутрішні бар’єри, етичні комітети та аудит. Але масштаби його участі — від аналізу кліматичної політики до управління національними фондами — ставлять фундаментальне питання: чи можна допустити, щоб приватна компанія одночасно створювала правила, і грала за ними?
Відповідь поки що не надана. Але якщо фінансова система світу має новий центр впливу, то його обов’язково має супроводжувати новий рівень підзвітності. Бо інакше ризикуємо отримати тіньового координатора світового уряду — без мандата і без опозиції.
BlackRock як архітектор післявоєнного капіталу: як глобальні гравці формують нову модель інвестування в Україну
BlackRock не інвестує напряму. Він стратег, архітектор, радник, який створює структуру і правила гри: прозорість, управління, стандарти відбору проєктів, моніторинг. А вже на цю рамку мають прийти кошти інших інвесторів — пенсійних фондів, банків, страхових компаній, держав G7.
BlackRock окреслює свої умови для залучення капіталу. Зокрема, блендинг капіталу: частина — гроші донорів, частина — державні гарантії, частина — приватні інвестиції. Така конструкція зменшує ризики для кожного учасника.
Компанія фокусується на зрозумілих секторах: енергетика, логістика, сільське господарство, IT. Тобто галузях, які вже зараз потребують інвестицій і можуть дати ефект навіть під час війни.
Щодо корпоративної етики, фонд не братиме більшість у проєктах. Він виступає як міноритарний співінвестор, щоб сигналізувати: “це перевірено”. Важливою умовою є прозорість: якщо не буде публічної звітності, незалежного аудиту, фільтрів на корупцію, то не буде наступного долара.
На думку експертів, проєкт UDF може стати “першим зразком нової моделі післявоєнного партнерства між державою і глобальним капіталом”
До співпраці вже долучаються JPMorgan, McKinsey, а також представники IFC, ЄІБ. У фокусі — від 15 до 25 “пілотних” проєктів, що дадуть зелене світло для сотень наступних.
Ефект BlackRock — ефект “механічного натовпу”
BlackRock — найбільший у світі провайдер ETF (біржових інвестиційних фондів) через свою лінійку iShares, що охоплює понад $3 трлн активів. Це означає: коли інвестори купують ETF на S&P500, Nasdaq, нафтові компанії чи “зелену” енергетику, вони майже завжди інвестують у BlackRock.
ETF — портфель, що повторює індекс. Купуєш акцію ETF — фонд автоматично купує всі акції всередині індексу в тих же пропорціях. І саме цей “автоматизм” і породжує силу: коли інвестор заходить в ETF, він не обирає компанії вручну, але все одно змінює попит на кожну з них; чим більше грошей іде в ETF, тим вище зростають ціни активів, не обов’язково через реальні досягнення компаній.
“ETF створює попит навіть там, де його не заслужено”. Ціна перестає бути відображенням вартості. Вона стає відображенням потоку пасивних грошей.
Прикладами “ефекту BlackRock” можуть бути наступні кейси. Після включення у 2021-му до низки ESG-індексів, під якими стоїть BlackRock, акції компанії ExxonMobil виросли — попри те, що фундаментальні показники тоді не змінювались.
Різке вивантаження ETF на S&P500 у 2010-у спровокувало автоматичний розпродаж компонентів — кілька паперів на мить упали до 1 цента. Це був перший дзвіночок про ефект “механічного натовпу”.
Виконуючи програму ФРС під час ковіду, BlackRock скуповував корпоративні облігації через свої ETF. Ринок миттєво “переоцінив” ці папери лише на очікуванні їхнього викупу.
Пасивні інвестиції дають доступність, низькі комісії, спокій. Але ціна цьому — зниження чутливості до реальності. “Коли десятки мільярдів просто заливаються в індекс — ринок втрачає смак до вибору”, — каже Джон Коутс, експерт Гарварду з фінансового права.
Аналітики Vanguard визнали, що при надмірній концентрації ETF-капіталу може виникати ефект “переоцінки всього індексу”, навіть якщо всередині є збиткові або слабкі компанії.
Європейські регулятори у звітах 2023 року попереджали: у кризові моменти ETF поводяться “як катастрофічні копії ринку”, а не його стабілізатори.
Наскільки прозорий BlackRock
BlackRock позиціонує себе як зразково прозорий гравець ринку: щорічні звіти, публікація політик щодо конфліктів інтересів, аудити SEC і BaFin. Але його розмір і складність бізнесу викликають питання: чи достатньо цієї прозорості, коли йдеться про гіганта з $11+ трлн активів?
BlackRock заплатив $12 млн штрафу після того, як портфельний менеджер у 2015-2016-му вів бізнес поза компанією без розкриття інтересів. Це викликало перші зміни в політиках контролю.
У 2023-му SEC оштрафувала Ренді Робертсона — портфельного менеджера BlackRock — на $250 000. Він не розкрив, що група Aviron (власне актив фонду) допомогла його доньці з акторською кар’єрою. Інвестори не знали про цей конфлікт інтересів.
Того ж року SEC оштрафувала фонд BlackRock Multi-Sector Income Trust на $2,5 млн за неточне представлення інвестицій. Aviron помилково визначили як “Diversified Financial Services” і завищили доходність. Помилку виправили тільки у 2019 році.
2020 року Європарламент і омбудсмен звернулися через конфлікт інтересів: BlackRock, що має великі інвестиції в нафту і банки, розробляє для Єврокомісії ESG‑стандарти. Омбудсмен виніс припис — контракт було визнано сумнівним. Також відомо про штраф $2,5 млн за неправильне представлення активів у звітності BIT.
Відповідаючи на критику, зазвичай BlackRock реагує швидко: платить штрафи, вносить зміни, оновлює політики. Звинувачення в конфлікті називає епізодичними, а не системними. Фонд практикує аудиторські перевірки, внутрішній контроль (“Chinese walls”), розділення ролей консультанта і інвестора.
Ключове питання залишається: чи достатньо цих підписань, розмежувань і “бар’єрів”, коли йдеться про інституцію з фінансовою вагою, що формує політики, ринки і стандарти?
BlackRock — частина триєдиного “Big Three”, до якого входять також Vanguard та State Street. Разом вони мають істотну частку в акціях понад 40 % публічних корпорацій США — від Microsoft до CVS і Citigroup. Така концентрація власності викликає занепокоєння: чи прийнятно, що три компанії несуть відповідальність за частини конкурентних ринків, водночас здатні голосувати на зборах у сотнях компаній?
Ефект спільної власності: можливість координувати дії між конкурентами, наприклад, не підтримувати розширення виробничих потужностей, навіть без прямої антимонопольної змови.
BlackRock активно практикує proxy voting — голосує за ESG‑заходи: клімат, диверсифікацію чи права працівників. Це відчутно: деякі компанії практично побудували стратегію під такі голоси, адже інакше ризикували втратити інвестиційний інтерес.
Часто це виглядає як рівняння вгору: щоб потрапити до кеш-продуктивних ESG-фондів, компанії мусять дотримуватися розроблених BlackRock стандартів. Критики вважають, що це може змушувати бізнес “ловити тренд” замість робити інновації самостійно.
Але представники активіста-критика відповідають: “вони лише реалізують волю клієнтів-фондів, які самі готові дотримуватися ESG, тому це симптом демократії в бізнесі, а не диктатур”.
Останнім часом регулятори США та штати (наприклад, Техас у позові проти черепної “кліматичної координації” фондових гігантів) підозрюють, що спільна власність може бути антиконкурентною. Зокрема, Мінюст та Федеральна торгова комісія заявили, що можлива координація цін або обмеження продукції через такі фонди може підпадати під заборону антимонопольного законодавства.
У справі, що слухається в суді Техасу, 11 штатів заявляють, що BlackRock, Vanguard та State Street спричинили підвищення цін на електроенергію, підтримуючи обмеження на вугілля під ESG‑прикриттям.
DOJ і FTC подали офіційне Statement of Interest, підкріплюючи позов про “згортання виробництва” і недовіру до того, що фонди просто “виконують клієнтський наказ”.
Це знаменує нову еру: регуляція може застосовуватися не лише до корпорацій, а й до фондів, чия сила в централізації капіталу, а не в жорсткому домінуванні на одному ринку.
Тетяна Вікторова
