“Gap year — це не втеча від навчання, а підготовка до нього,” — українські випускники та їх вільний рік

“Одразу після закінчення школи — в університет”, — таке незмінне правило кожного випускника. Однак в Україні все більшої популярності набуває gap year.
Gap year (вільний рік) — період часу, так званої перерви в формальній освіті, яку здебільшого роблять випускники шкіл з різними цілями:
- Визначитись з бажаним напрямом навчання
- Отримати більше позакласного досвіду через волонтерство та неформальну освіту
- Працювати та спробувати себе у різних сферах
Такий спосіб проведення року є дуже популярний в Америці.
“Випускники шкіл зазвичай беруть gap year для того, щоб визначитися з майбутньою професією, підсилити своє портфоліо волонтерством чи роботою. А також накопичити грошей для навчання. До того ж такі учні зазвичай навіть успішніші за тих, хто одразу вступив до університету,” — розповідає американка Лілі Отт.
В Україні це явище нове. Для багатьох це надзвичайно важкий крок, адже під тиском батьків та суспільства школярі вступають до ВНЗ і роблять те, чого не хочуть. Проте, що стається з тими українцями, які все ж таки беруть gap year? Чи справді вони втрачають дорогоцінний рік свого життя? Або ж молодь, що взяла gap year стає в рази щасливішою та успішною за інших? Історії наших героїв дадуть на це відповіді.
Gap year — це не марна трата часу

Шалене навантаження та бажання перезарядитись змусили юну науковицю з Києва Марію Годованець взяти gap year, про який дівчина із захопленням розповідає:
“Перевагою цього року був час для того, щоб зрозуміти, чого я справді хочу. У мене була можливість подорожувати, взяти участь в міжнародних програмах обміну. Я це поєднувала і з волонтерством, роботою у програмі Brave Generation і т.і. Мій gap year був досить таки продуктивний”.
Для харків’янки Поліни Чуб цей рік теж був дуже плідним. Під час свого gap year дівчина змогла не лише приділити час своєму розвитку, але й допомогла у цьому іншим.

“Я створювала різні громадські проєкти в Харкові, такі як культурний фестиваль. Також створила академію з фінансової грамотності в Харкові, Львові й Черкасах, — ділиться Поліна. — До того ж працювала викладачем з акробатики та стретчингу”.
Крім цього Поліна також подорожувала Європою. А згодом переїхала до Києва, де почала працювати на повну ставку в мережі готелів. Дівчина за цей час також остаточна визначилась, що хоче вступати до університету та мала достатньо часу задля цього. Її працьовитість дала свої результати.
“Я отримала дуже багато нового досвіду та життєвих уроків, бо постійно пробувала щось нове та різноманітне. Цей рік дав мені розуміння, що я хочу робити наступні мінімум 5 -7 років, — каже Поліна Чуб та додає: Під час gap year я ще проходила весь аплікаційний процес подачі до університетів та в результаті отримала повне фінансування на навчання в University of Rochester”.
Доволі схожий шлях чекав і на Владислава Яцківа, 17-річного хлопця з села Космач, Івано-Франківської області. Цьогоріч він розпочинає своє навчання в Yale University. Під час свого gap year він також допомагав українській молоді.

“Оскільки я голова молодіжної ради у Дзвиняцькій громаді, що на Франківщині, то мав набагато більше часу для організації цікавих молодіжних активностей та проєктів, на дослідження цікавих мені речей та просто заняття улюбленими справами”.
Також хлопець розповідає, що він міг займатися різними справами, і врешті усвідомити, що справді хоче вивчати й чим займатися в майбутньому. За словами Владислава, можливість відпочити — це теж велика перевага gap year. Проте хлопець каже: такий привілей насправді є більш умовно, бо є можливість зробити своє життя більш насиченим завдяки іншим речами, таким як волонтерство, подорожі, неформальне навчання тощо.
Недоліки року без навчання все ж таки є
Як розповідає Владислав, головна проблема, яка виникає під час gap year — це складність сприйняття оточенням.

“Gap year — явище не поширене та українці ще не готові до цього. Це я зрозумів у перші ж місяці, — каже Владислав. — Навіть я, знаючи, що цей рік піде мені на користь, все ж не міг утриматись, щоб не порівняти себе й своїх однолітків, які вже здобували вищу освіту. Я часто заганяв себе, що втратив рік”.
Як кажуть дівчата, то в такій ситуації втратити час доволі легко.

“Тобі надається повна можливість, точніше повна свобода вибору, як проводити свій час, — підкреслює Поліна Чуб. —Тож, якщо його коректно не спланувати, можна його витратити марно”.
А щоб такого не сталося, на думку Марії Годованець, треба володіти гарними вміннями керувати часом. Адже якщо випускник не знатиме, що він буде робити під час цього року та не плануватиме свої дні, то gap year точно не піде на користь. Окрім цього важлива і підтримка близьких.
Ставлення батьків до gap year
Gap year для українців досить новий підхід для планування свого життя. Саме тому зазвичай батьків дітей, що прагнуть взяти цей рік перерви лякає невідомість.

“Батьки дуже погано відреагували. Проте я довго з ними спілкувалась та все пояснювала, — зазначає Марія. — Маю певну стратегію для тих, хто планує взяти gap year. Готувати батьків заздалегідь. Пояснити, які у вас є плани на життя в цілому. Розплануйте їм все та розповісти, що ви вдома сидіти не будете, що чимось цікавим будете займатися”.
Також батькам варто розповісти про можливість роботи та неформального навчання. Саме знання того, як проходитиме цей рік, допомогло родичам усіх наших героїв спробувати сприйняти вибір дітей та підтримати їх.
Життя після закінчення gap year
Фінішною точкою gap year кожного з героїв став успішний вступ до найкращих університетів світу. Завдяки цьому року вони змогли визначитися з планами на декілька років, а то й десятиліть вперед.
“Я вивчатиму економіку та екологію в Yale University Єльському, — ділиться Марія Годованець. — Обов’язково хочу повернутися в Україну, аби розвивати такий напрямок, як екологічна економіка. Тобто, щоб економіка була поєднана із зеленими принципами стійкості”.
Владислав теж навчатиметься у Yale University. Хлопець вивчатиме міжнародні відносини й історію, досліджуватиме свій родовід.
“Я хочу багато подорожувати, зокрема велосипедом. Вірю, що знайду час на якусь велику міжнародну мандрівку в наступні роки. А ще я хочу підкорити багато вершин — спершу гірських, але й над карʼєрними вершинами буду наполегливо працювати, — із захопленням додає Владислав.
Плідно працювати та користуватись перевагами свого навчання в University of Rochester прагне і Поліна Чуб. Дівчина вивчатиме політологію, філософію й економіку. А також планує приєднатись до бізнес-школи її університету. Окрім академічних планів, вона має на меті розвивати культуру України в США:
“У місті Рочестер велика українська діаспора, однак я хочу створити українську спілку у своєму університеті, аби більше дізнаватися про Україну, — розповідає Поліна. — І план номер один після закінчення навчання — повернутися в Україну та розвивати її. А поки я буду там, я продовжуватиму збирати гроші на ЗСУ та допомагати людям тут”.
Валерія Шаляхіна