Події, які здавалися неймовірними, стали реальністю: режим Башара Асада, що десятиліттями тримав Сирію у залізних лещатах, впав. У неділю вранці з’явилися новини про те, що озброєні загони опозиції взяли під контроль Дамаск, звільнили політичних в’язнів та встановили нові порядки в ключових державних установах. Сам диктатор, за наявною інформацією, залишив країну і, ймовірно, переховується у Москві. Його втеча залишила по собі глибокі руїни: економічний колапс, соціальний розкол і країну, що стоїть на порозі хаосу.
Зарубіжні ЗМІ активно коментують ці події, аналізуючи як причини падіння режиму, так і потенційні наслідки для Сирії та світу.
De Volkskrant – Нідерланди. Сирію необхідно підтримати, – вважає амстердамська De Volkskrant:
“Хочеться сподіватися, що серед повстанців не запанує розкол і що вони не розгублять тієї крихкої єдності, яка згуртувала їх проти Асада. … Після повалення халіфату ІДІЛ у 2019 році Асад знову взяв ініціативу у свої руки – за допомогою Ірану та Росії. Незважаючи на те, що обидві країни нині дали режиму Асада пащу, вони продовжать уважно спостерігати за розвитком подій.
… Яким би невизначеним зараз не уявлялося майбутнє, у разі, якщо ця зміна влади не згорне на криву доріжку, вона заслуговує на підтримку. Вселяє надію той факт, що багато сирійців хочуть одного і того ж: єдності, стабільності та миру”.
eldiario.es – Іспанія. Портал Eldiario.es з побоюванням дивиться на наростаючий ком соціальних проблем:
“Чи можна відновити довоєнну сирійську мозаїку – багатоетнічну, багатоконфесійну, неймовірно толерантну та світську?
… Перед нами стоять найсерйозніші виклики. Громадянська війна забрала життя понад 300 000 чоловік. Половина населення була змушена тікати.
…Тюрми порожніють, і в непрацездатне суспільство повертається потік людей, які прагнуть помсти. На горизонті маячать гуманітарні катастрофи та катаклізми у сфері безпеки. Якщо ситуація вийде з-під контролю, то існує також ризик руйнівного втручання ззовні, яке й так відіграло центральну роль у цій війні”.
Politiken – Данія. Копенгагенська Politiken побоюється за долю меншин у Сирії:
“Очолює повстанців джихадистське угруповання Хайят Тахрір аш-Шам – екстремістський рух, що сягає корінням в ІДІЛ і мав зв’язок з Аль-Каїдою. З того часу угруповання стало дещо менш екстремістським, але, як і раніше, складається з упертих ісламістів. Якщо вони візьмуть у свої руки владу в Сирії, країні з безліччю релігійних меншин і довгою традицією релігійної терпимості, то справа може знову дійти незліченних потоків біженців.
… Європа може і повинна зробити все можливе для того, щоб меншості не виявилися вигнаними з країни, і приготуватися до того, щоб допомогти відновити Сирію – роботи буде багато”.
La Repubblica – Італія. Римська La Repubblica зауважує:
“Впадає у вічі та легкість, з якою Туреччина підштовхнула сунітських повстанців до повалення Асада, – їй знадобилося лише відкрито виступити проти Росії та Ірану, головних захисників Дамаска.
… Ердоган розглядає Дамаск як частину своєї природної неоосманської сфери впливу та демонструє, що вміло задіює своїх маріонеток. Наприклад, суннітська міліція – більш менш джихадистський рух, що сягає корінням в ідеологію політичного ісламу Братів-мусульман – до неї ж сходить і [ердоганівська] Партія справедливості та розвитку, що заправляє в Туреччині ось уже протягом майже чверті століття”.
Jutarnji List – Хорватія. Повалення Асада – важкий удар для Путіна, – вважає загребська Jutarnji list:
“Той факт, що він кинув Асада напризволяще, говорить про слабкість Путіна. По-перше, він більше не в змозі захищати всіх своїх “підопічних”, що, звичайно, змусить тих добряче замислитися. По-друге, все це показує, що Росія зовсім не така сильна: її ресурси обмежені, оскільки вона, як очевидно, не в змозі воювати на кількох фронтах. По-третє, залишаючи Близький Схід, Росія позбавляється впливу на регіон, що підтверджує тезу про те, що війна проти України не тільки виснажує Росію, а й звужує сферу її впливу – і призводить до того, що більше Росія не є світовою державою, як про це мріє Путін”.
Sabah – Туреччина. Не можна ігнорувати Іран та його можливу реакцію, – написала турецька проурядова газета Sabah ще до остаточного повалення режиму Асада:
“Тегеран, який із самого початку розробляв конфесійні інструменти для перетворення осі Ірак-Сірія-Ліван на шиїтський півмісяць.
… Очікується, що Іран, який підірвав свої сили ракетними війнами з Ізраїлем і спостерігає, як слабшають його воєнізовані елементи, такі як Хашд аш-Шаабі та Хезболла, впаде в істерику. Іран – держава, яку не можна ігнорувати, вона повинна розглядатися як дестабілізуюча, а не стабілізуюча сила в Сирії”.
Після падіння режиму Башара Асада в Сирії постало питання про можливість повернення додому сирійських біженців. З моменту початку громадянської війни у 2011 році мільйони сирійців були змушені залишити насиджені місця. У Європі на їхню адресу неодноразово звучали ворожі та агресивні висловлювання з боку правопопулістських партій. Оглядачі міркують про те, чи мають сирійці шанси на повернення додому.
Salzburger Nachrichten – Австрія. Австрійська Salzburger Nachrichten вказує на те, що тепер відкривається можливість повернення сирійських біженців додому – за умови надання їм належної допомоги:
“За цей успіх потрібно зачепитися. Майже шість мільйонів сирійських біженців проживають здебільшого у вкрай важких умовах в Йорданії, Туреччині та Лівані. Ще два мільйони сирійців проживають у Європі. У самій Сирії близько чотирьох мільйонів є внутрішніми біженцями. Вони зможуть найближчим часом повернутися у свої села та міста, якщо в рамках значних міжнародних зусиль країні буде виділено мільярдну допомогу на відновлення. Такого шансу зараз не можна упускати – оскільки, можливо, він ніколи більше вже не представиться”.
Večernji List – Хорватія. Активного повернення біженців поки що чекати не варто, – наголошує загребська Večernji list:
“Масове повернення біженців стане можливим лише в тому випадку, якщо падіння режиму Асада ознаменує собою також закінчення громадянської війни в Сирії, а про це зараз ще не можна говорити з упевненістю.
…Повернення біженців залежатиме і від характеру майбутнього уряду, оскільки сирійці явно не захочуть повертатися до країни, в якій утискалися б їхні права та свободи.
Крім того, на даний момент Сирія – це зруйнована країна без інфраструктури, яка б могла забезпечувати нормальне життя. Без значних капіталовкладень у відновлення країни повернення на батьківщину буде для багатьох сирійців неможливим – хоч би як вони того бажали”.
Stuttgarter Zeitung – Німеччина. Можливо, це призведе до змін і в Європі, – припускає Stuttgarter Zeitung:
“У Європи з’являється новий шанс на те, що її голос буде почутий на Близькому Сході. У той час, як Сполучені Штати, судячи зі слів новообраного президента Дональда Трампа, продовжать знижувати свою участь у долі Сирії, Євросоюз може виділити гроші на відновлення країни, підтримати новий уряд і організувати впорядковане повернення біженців додому. Це міг би загальмувати підйом правих популістів і навіть покласти йому край. У такому разі сирійська революція змінила би і Європу”.
