У рамках Національної стратегії доходів на 2024-2030 роки вітчизняний уряд розглядає різні податкові реформи, включаючи підвищення податків для певних категорій платників.
Серед іншого, в кулуарах тривають дискусії щодо можливості введення податку на багатство за прикладом певних європейських країн. Деякі експерти вважають, що такий податок міг би зменшити нерівність та збільшити бюджетні надходження. Однак оподаткування – справа дуже делікатна. У гонитві за наповненням держбюджету можна наламати дров. Серед іншого, впровадження податку на багатство потребує ефективної системи адміністрування та контролю. В Україні можуть виникнути виклики з оцінкою активів та запобіганням ухиленню від сплати податків.
Як це не парадоксально, але збільшення податків може зменшувати податкові надходження. Адже високі податки можуть зменшувати стимули до праці та інвестицій, що призводить до зниження загального доходу. Значний податковий тягар може стимулювати більше людей ухилятися від сплати податків. Надмірне оподаткування може призводити до економічної неефективності, зменшуючи загальну економічну активність.
Для моделювання оптимальних схем оподаткування використовують так звану криву Лаффера, яка показує відносини між рівнями оподаткування та доходом від податків. Вона унаочнює, що існує оптимальний рівень оподаткування, який максимізує податкові надходження. Якщо оподаткування занадто високе або занадто низьке, податкові надходження можуть зменшуватися.
За більшим поженешся, то й останнього лишишся
У цьому сенсі показовим є митний прецедент, що останніми роками мав місце в Норвегії – країні, що за рівнем життя посідає одну з перших сходинок у світі. У 2021 році уряд Норвегії, очолюваний коаліцією праці, прийняв рішення підняти податок на багатство. Цей податок, також відомий як податок на розкіш або податок на нереалізований прибуток, був піднятий до 1,1%. Це було частиною бюджетного плану на 2022 рік.
Очікувалося, що це підвищення податку принесе додатково бюджету $146 млн на рік. Податок на багатство в Норвегії застосовується до тих, хто має нереалізовані активи: нерухомість, акції та інші інвестиції. За задумом можновладців, цей податок спрямований на зменшення нерівності та підтримку соціальної справедливості. Однак, на практиці результати цього підвищення податку були менш вражаючими, ніж очікувалося. Це було пов’язано з різними факторами, передусім економічною нестабільністю та відсутністю ефективного виконання податкової політики.
Крім того, податок на дивіденди було збільшено приблизно на 20%, що посилює ефект, оскільки податок на багатство часто доводиться фінансувати за рахунок вилучення дивідендів. Підсумком цього соціально-економічного експерименту стало те, що понад 30 норвезьких мільярдерів і мультимільйонерів покинули Норвегію у 2022 році. Це більше, ніж загальна кількість надбагатих людей, які покинули країну за попередні 13 років.
Це призвело до зниження податкових надходжень за старою ставкою податку більше ніж на 448 млн доларів, а якщо рахувати за новою ставкою 1,1%, то на 594 млн доларів. Очікується, що ще більше надбагатих людей виїдуть цього року через підвищення податку на багатство в листопаді, що коштуватиме державі десятки мільйонів недоотриманих податкових надходжень.
Багато заможних норвежців, у тому числі мільярдер К’єлл Інге Рьокке, переїхали до Швейцарії через нижчі податки. Його статки оцінюються в 19,6 млрд норвезьких крон (1,5 млрд фунтів стерлінгів), і його переїзд коштуватиме Норвегії 175 млн норвезьких крон щорічних податкових надходжень. Минулого року він був найбільшим платником податків у Норвегії, сплативши близько 1,5 млрд крон з 2008 року. Його переїзд до Швейцарії став наслідком підвищення податків на багатство в Норвегії, які включають муніципальний податок у 0,7% та державний у 0,4% на великі активи.
Ті, хто виїхали, мають сумарний статок щонайменше 600 млрд норвезьких крон. Потік підприємців, які залишають країну, став шоком. Деякі політики звинувачують багатих у виїзді, проте багатьом громадянам не подобається втрачати інвесторів.
Торд Уеланд Колстад, інвестор з активами на суму 1,5 млрд норвезьких крон, також переїхав до Швейцарії через підвищення податків. Він зазначив, що через нові податкові правила йому доведеться виплатити собі дивіденди для покриття податку на багатство, що не сприяє створенню нових робочих місць.
Ерленд Грімстад, держсекретар міністерства фінансів, сподівається, що заможні норвежці повернуться. Він зазначив, що норвезький успіх базується на сильній системі добробуту та освіті, і багаті громадяни повинні робити свій внесок, сплачуючи більше податків, відповідно до своїх можливостей.
Колективний позов норвезьких підприємців проти держави
Отже, через податок на багатство Норвегія втратила кілька мільярдів крон податкових надходжень, що негативно вплинуло на інфраструктуру та малі й середні підприємства. Є важливий нюанс: податок розраховується на основі вартості активів компанії, а не її прибутків, і стосується лише норвезьких бізнесменів, що створює нерівність з іноземними інвесторами. Це призвело до виснаження капіталу норвезьких компаній, змушуючи їх зменшувати інвестиції або закриватися.
Наразі чотири підприємці замовили дослідження про податок на багатство для колективного позову проти держави. Дослідження порівнює підхід до податку на багатство в різних країнах Організації економічного співробітництва та розвитку: ті, що мають податок, ті, що скасували його, і ті, що розглядають його введення. Воно не включає правову оцінку відповідно до міжнародних угод чи конституції Норвегії, але має на меті підготувати основи для групового позову в норвезькому суді.
Політична вигода уряду Норвегії від еміграції “зрадників країни”
Норвезький уряд відреагував на від’їзд бізнесменів, посиливши податок на виїзд і критикуючи мігрантів за порушення суспільного договору. Це викликало питання щодо самого уряду, але немає планів скасувати податок на багатство або зупинити його підвищення.
Ймовірно, жорстка позиція уряду пояснюється двома причинами. По-перше, виконавча влада в Норвегії є потужною, але довіра до неї знижується. Професори критикують державу, а в приватному секторі зростає невдоволення. По-друге, уряд не переймається кризою через нафтогазове багатство країни, яке діє як страховий поліс. Це дозволяє уряду не відповідати за свої помилки в короткостроковій перспективі. Деякі підозрюють, що уряд намагається отримати політичну вигоду, дискредитуючи емігрантів як “зрадників країни”.
Порівняння країн ОЕСР
Тут доречно згадати порівняльне правознавство – аналіз правових систем через співставлення подібностей та відмінностей, включаючи вплив іноземного права на власне законодавство. Особливо воно розвинене в Німеччині, Австрії, Франції, Великобританії, США та Швейцарії, але актуальне й для Норвегії. Країни ОЕСР порівнянні у підходах до податкових систем, тому можуть експортувати свої правові рішення. Це можна робити через судове тлумачення або прийняття законів.
Верховні суди скандинавських країн часто посилаються на рішення іноземних судів. Верховний суд Норвегії використовує такі посилання, особливо у питаннях, що стосуються інших країн.
Податок на багатство не повинен знищувати активи власників
Серед країн з податком на багатство, особливо цікава Швейцарія, що стала економічним притулком для норвезьких товстосумів, гнаних з батьківщини податковим тиском. Вона має податок на кантональному та комунальному рівнях і приваблює норвезьких емігрантів. Заможні іноземці можуть оподатковуватись відповідно до витрат, якщо вони не мають оплачуваної роботи. Привабливість Швейцарії для інвестицій пояснюється відсутністю податку на приріст капіталу, низькими ставками податку на багатство та конкуренцією між кантонами. Верховний суд Швейцарії постановив, що конфіскаційне оподаткування неконституційне, гарантуючи право власності і забороняючи податки, які руйнують або унеможливлюють створення нових активів. Податки на багатство не повинні примушувати до витрати активів для їх сплати.
Положення про те, що податок на багатство не повинен знищувати активи, можна знайти в законодавстві Німеччини, Франції, Австрії та країн Латинської Америки. Воно також лежить в основі прецедентного права Європейського суду з прав людини. Німеччина, Франція та Швеція скасували податок на багатство через його шкідливість для економіки. Багаті люди емігрували, і це підривало дохідну базу уряду. Податок на багатство перешкоджає інвестиціям і зростанню компаній, що зменшує інші важливі податкові надходження, як-от податок на прибуток підприємств.
Колишній прем’єр-міністр Франції та кандидат у президенти Едуард Філіп сказав: “Якщо ви хочете, щоб багаті платили податки, не змушуйте їх виїжджати. ISF призвів до того, що багаті люди покинули Францію. Податкова справедливість полягає в тому, щоб багаті залишалися і платили податки тут”.
Цікаво, що у деяких країнах, які скасували податок на багатство, і в тих, що його ніколи не мали, ліві політики регулярно пропонують його запровадити. А як ви вважаєте, чи був би податок на багатство ефективним в Україні?
Тетяна Морараш
