Осінь завжди була сезоном політичної гри в Україні – періодом, коли закулісні домовленості та підготовка до виборчих перегонів вирували на повну. Але третя осінь повномасштабної війни поставила країну перед дилемою: чи можливі взагалі вибори, коли життя нації буквально залежить від кожного рішення на фронті? Поки в кулуарах говорять про підготовку до виборів, українці зважають не на політичні лозунги, а на те, чи готові вони обирати нову владу в той час, коли війна триває? Чи є серед політиків ті, кому вони ще довіряють?
Законодавчі перепони
Останні місяці український політичний простір лихоманить від розмов про можливі вибори в умовах воєнного стану. Спочатку західні політики почали натякати на таку перспективу, згодом до них приєдналися й українські посадовці, а далі й керівництво держави. Президент України в одному з інтерв’ю зазначив, що вибори можливі за певних умов, а Голова Верховної Ради звернувся до міжнародних партнерів із проханням допомогти “вивчити досвід виборів під час війни”. Міністр закордонних справ підкреслив, що президент уважно зважує всі “за” і “проти”, та остаточне рішення ще не ухвалене.
Здавалося б, уся ця політична активність може вказувати на можливість проведення виборів навіть у воєнних умовах, однак реалії законодавства залишаються незмінними. Стаття 19 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” чітко забороняє проведення будь-яких виборів під час дії воєнного стану. Йдеться про всі вибори: президентські, парламентські, місцеві, та навіть вибори до Верховної Ради Автономної Республіки Крим. І хоча зміни до закону можуть бути проголосовані Верховною Радою, Конституція України забороняє лише парламентські вибори в умовах війни, що потенційно відкриває двері для інших видів виборчих кампаній.
На тлі цієї політичної напруги, у 2023 році на розгляд Президента України було подано петицію, в якій вимагалося заборонити будь-які ініціативи щодо змін до виборчого законодавства під час воєнного стану. Зокрема, громадяни просили гарантувати, що Президент накладе вето на будь-які спроби зняти заборону на проведення виборів під час війни. Проте ця петиція зібрала лише 6240 голосів, що далеко від необхідних для розгляду. Така низька підтримка може свідчити про те, що українці на даний момент не надто прагнуть виборчих змін, або ж просто не вірять, що вибори в умовах війни принесуть якісь відчутні зміни.
Під час інтерв’ю FOX News щодо можливих президентських виборів у 2024 році Володимир Зеленський підкреслив, що він їх не скасовував, оскільки закон прямо забороняє вибори під час воєнного стану.
“Це не мій новий закон. Це закон України, який був із самого початку. Отже, ніхто це не скасовував”, – заявив президент.
Він також відхилив припущення про те, що нібито прагне втримати владу.
“Це нісенітниця, тому що зараз у мене найбільша підтримка у суспільстві. Отже, якщо ми проведемо ці вибори зараз, люди оберуть мене. Тож я не намагаюся залишитися при владі, бо я виграю вибори, якщо вони відбудуться зараз. Тому єдиний спосіб провести вибори зараз – це змінити законодавство”, – додав Зеленський.
Питання легітимності виборів завжди спирається на суспільний запит. Чи готові українці обирати нову владу в той час, коли війна триває? Виборча гонка може стати не лише політичною подією, але й додатковим фронтом боротьби, де ставки надзвичайно високі.
Суспільні настрої щодо виборів
Якщо говорити про можливість проведення виборів в умовах війни, питання симпатій українців стає ключовим. Останнє дослідження Центру Разумкова від 15 жовтня, показує цікаву тенденцію. Якщо на початку війни більшість вважала, що країна йде в правильному напрямку, то у 2024 році цей показник різко впав. Тільки 33% вважають, що ситуація розвивається добре, тоді як 47% переконані в протилежному. Суспільні настрої змінилися, і головне питання полягає в тому, чи довіряють люди чинним політичним силам.
Лише 27% українців вважають, що на сьогодні є політичні гравці, здатні керувати країною після війни. Це тривожний сигнал для чинної еліти, оскільки близько 70% населення жадає змін. Однак, на відміну від багатьох країн, де така ситуація може призвести до революцій, в Україні це працює на користь влади. Щоденна реальність катаклізмів і війни зміцнює легітимність політичного керівництва, адже громадяни покладають надії на тих, хто вже веде країну через цей шторм.
Водночас чимало українців ставляться до виборів обережно, не тому що не хочуть змін, а тому що поки не знають, яку безпекову конфігурацію матиме країна. Перш ніж ухвалювати доленосні політичні рішення, люди хочуть зрозуміти, чи буде гарантовано їхній захист після війни. При цьому критика попередньої влади, зокрема колишнього президента, щодо дій чинного керівництва на початку вторгнення, тільки підриває ідею виборів, бо такі випади відображають лише внутрішньополітичну боротьбу, а не реальні рішення безпекових питань.
За даними опитування, понад 60% українців, готові терпіти війну, скільки це буде потрібно, але вимагають справедливого розподілу воєнного тягаря. І коли люди бачать прокурорів, які “інсценують” інвалідність, чи інших можновладців, які намагаються уникнути служби, нараховують собі чималі пенсії у молодому віці, загрузли в корупції, це викликає величезне обурення. В умовах, коли суспільство перебуває на межі виживання, такі ситуації лише підігрівають соціальну напругу. При цьому ключовим фактором залишається готовність нашої країни до переговорів, проте за чітких умов. Якщо Захід надасть Україні реальні гарантії безпеки – членство в НАТО чи двосторонні угоди, – частина населення готова відкласти питання деокупації окремих територій на майбутнє. Але якщо таких гарантій не буде, жодні компроміси з Росією для більшості українців не є прийнятними.
За кого українці віддали би більше голосів під час виборів
Політичний ландшафт України змінюється під тиском обставин, поки війна триває, перспектива виборів для багатьох українців виглядає як спроба старих еліт втриматися при владі. Це не просто недовіра, а наслідок реальних настроїв, які зафіксували соціологи. Як показує опитування Центру Разумкова, виборці чітко розуміють, кому готові довірити майбутнє країни, і це точно не ті, хто зараз перебуває у владних кабінетах.
На питання “наскільки Ви довіряєте соціальним інститутам?” українці у своїх відповідях виразили найбільший рівень довіри до наступних інституцій (по роках):
Збройні сили України:
- липень–серпень 2021 року: 68,3%
- червень 2024 року: 90,0%
- вересень 2024 року: 91,5%
Державна служба з надзвичайних ситуацій:
- липень–серпень 2021 року: 61,4%
- червень 2024 року: 78,9%
- вересень 2024 року: 83,1%
Волонтерські організації:
- липень–серпень 2021 року: 63,6%
- червень 2024 року: 81,1%
- вересень 2024 року: 80,3%
Добровольчі загони:
- липень–серпень 2021 року: 53,5%
- червень 2024 року: 79,6%
- вересень 2024 року: 79,5%
Отже, найвищий рівень довіри отримали ЗСУ, ДСНС, волонтери і добровольчі організації. На цьому фоні традиційні політичні партії виглядають безнадійно: лише 17% українців готові довірити їм країну.
Цікаво й те, що згідно результатів опитування громадян, за роки війни падіння рівня довіри до ключових державних структур суттєвого знизився. Якщо на початку війни, коли перед країною стояла екзистенційна загроза, українці об’єдналися і навіть традиційно “непопулярні” інституції, такі як Верховна Рада, отримали високий рівень підтримки, то сьогодні ситуація кардинально змінилася. Зараз рівень довіри до парламенту знаходиться на позначці -62,5%, до уряду — -52%, до чиновників — -63,2%, а до судової системи — -53,8%.
Однак проблема постає не лише в цьому. Поки військові та волонтери продовжують боротьбу з ворогом, вони фізично не змогли би взяти участь у виборах. І тут виникає головний парадокс: ті, кого народ хоче бачити біля керма, зайняті захистом країни, а політики, які не мають підтримки, намагаються втриматися при владі. Це породжує ще більший розрив між владою і суспільством. Якщо вибори відбудуться без належних пояснень і за умов, коли ключові гравці не можуть взяти в них участь, вони стануть провальними та підсилять недовіру до інститутів влади.
Отже, вибори сьогодні виглядають як відкрита пастка для влади. Як показують настрої населення, українці не хочуть поспішати до урн для голосування. Головною причиною цього є відчуття, що вибори в умовах незавершеної війни виглядають як спосіб старих еліт втриматися при владі. Однак самі ці еліти розуміють, що за таких умов у них мало шансів виграти. Вони ризикують втратити владу, якщо не завершать ключові процеси у внутрішній і зовнішній політиці. Тому, якщо би вибори відбулися, вони відкрили би “скриньку Пандори”, яку ще рано розпаковувати, особливо коли країна все ще бореться за своє існування.
