Реєстр рахунків громадян: перший крок до цифрової прозорості чи новий інструмент нагляду?  (продовження)

ІА “ФАКТ” розпочало розмову про те, що Кабмін затвердив законопроєкт про створення реєстру банківських рахунків і сейфів фізосіб, яким передбачено автоматичну передачу банками до податкової фактів відкриття або закриття рахунку, без даних про суми чи рух коштів. Мета — адаптація до стандартів ЄС і SEPA.

Проте наразі не прописано, хто саме матиме доступ до даних і як захищатимуть приватність. Є ризик зловживань, оскільки через електронну взаємодію реєстр може стати доступним для силових органів, а технічні гарантії безпеки й відповідальність за витоки не деталізовані.

Також уряд планує створити реєстр справжніх власників компаній і трастів, визначити статус так званих “викривачів” та оновити санкції за приховування бенефіціарів. Ініціативу подають як антикорупційну, однак критики застерігають: без прозорого регламенту доступу та незалежного аудиту це може перетворитися на інструмент контролю й тиску, а не прозорості.

Коли держава заглядає у ваш гаманець: ризики для платників податків у світлі нового реєстру банківських рахунків

​Зараз податкова вже має право без суду списувати гроші з банківських рахунків, якщо людина сама задекларувала податки, але не заплатила їх упродовж 90 днів після встановленого терміну. У всіх інших випадках, зокрема, для блокування рахунку, потрібне рішення суду.

Коли в податкової з’явиться більше інформації про рахунки громадян і компаній, вона зможе легше знаходити тих, хто не платить податки. Це означає, що кількість перевірок може зрости. Уже після відновлення перевірок у 2023 році таких випадків стало набагато більше.

Через посилений контроль багато людей можуть почати хвилюватися, що їхні фінансові дані будуть не захищені. Це може знизити довіру до банків — і люди почнуть зберігати гроші не в банках, а “під подушкою”. Дослідження показало, що податковій службі повністю довіряють менше 8% людей, а майже половина взагалі не довіряє.

Хто контролюватиме контроль

Наразі незрозуміло, що думають про ідею створення Реєстру ключові гравці: банки, Нацбанк, депутати, бізнес-асоціації та омбудсмен із захисту персональних даних.

Поки що немає офіційних заяв, які б показали, що ця ініціатива справді узгоджена з усіма стейкхолдерами. Банки та НБУ зазвичай виступають за прозорість, але тільки тоді, коли є чіткі правила гри — хто і коли має доступ до фінансових даних людей. Вони неодноразово наголошували: без гарантій безпеки і збереження конфіденційності ніяких рішень ухвалювати не можна.

Депутати фінансового комітету Верховної Ради зазвичай підтримують боротьбу з тіньовими грошима, але й самі визнають: занадто велика влада в руках фіскалів може обернутися зловживаннями. А от представники бізнесу — Європейська Бізнес Асоціація, СУП, АПУ — обережно ставляться до законопроєктів, які можуть дати податковій ще більше важелів тиску. Їхнє головне побоювання — непередбачуваність і ризик “облав” на бізнес під приводом “боротьби за прозорість”.

Нарешті,  виглядає тривожно мовчання з боку омбудсмена та установ, які відповідають за захист персональних даних. За євростандартами, будь-яке втручання в приватне життя громадян має бути ретельно обґрунтоване, погоджене з правозахисниками та зрозуміле суспільству.

Інакше ризик очевидний: люди можуть втратити довіру до банків, перейти в готівкову “тінь” і ще більше віддалитися від держави. Якщо мета — побудувати цивілізовану фінансову систему, то має бути не лише жорсткий контроль, а й відповідальність тих, хто контролює. І перш ніж відкривати скриньку Пандори, варто спитати: а чи готова держава до викликів, які сама створює?

Чи буде перехідний період і коли система запрацює

Уряд пообіцяв, що Єдиний реєстр банківських рахунків запрацює до середини 2027 року. Спочатку потрібно ухвалити спеціальний закон, потім розробити програмне забезпечення, провести тестування і згодом офіційно запустити.

Буде створена спеціальна робоча група з представників податкової, Мінцифри, НБУ та інших органів. Вони мають розробити чіткі інструкції для банків: що саме передавати в реєстр і як це має працювати технічно.
Поки що в проєкті закону не передбачено, щоб банки повідомляли людей про передачу їхніх даних у реєстр. Але, оскільки йдеться про персональні дані, така прозорість є важливою: і громадськість, і правозахисники можуть цього вимагати.

Тобто нова система не з’явиться завтра — це процес на кілька років. Але вже зараз важливо обговорювати, як вона працюватиме, хто матиме доступ до даних і чи будуть про це знати звичайні банківські  клієнти.

Хто такі викривачі і що вони можуть змінити

Уявіть, що ви працюєте в компанії або держустанові й бачите, що там приховують справжнього власника бізнесу або проводять “сірі” операції. Ви повідомляєте про це — і таким чином стаєте викривачем. Але не кожна людина, яка щось побачила і написала пост у Facebook, отримає офіційний статус. Закон вимагає кількох умов: ви маєте знати інформацію зсередини — з роботи чи обов’язків, і мати обґрунтовану впевненість, що це правда. Про це чітко сказано у матеріалах НАЗК та пам’ятках судової влади.

Людина, яка офіційно повідомляє про корупцію чи приховування бенефіціарів, має право на конфіденційність, захист від звільнення чи переслідування — роботодавець не має права вас звільнити чи покарати за те, що ви повідомили правду, безоплатну правову допомогу у разі тиску або судів. А також винагороду, якщо держава завдяки вам поверне гроші, вам можуть виплатити до 10% від суми, але не більше трьох тисяч мінімальних зарплат.
У питанні викриття прихованих бенефіціарів викривачі можуть стати ключовими героями: саме вони можуть дати старт антикорупційним розслідуванням і викрити тіньову власність. Але щоб люди не боялися повідомляти про такі речі, їм потрібна реальна підтримка, а не лише закон “на папері”.

Якщо держава справді хоче викорінити “сліпі зони” у фінансовій системі, вона має не тільки запроваджувати реєстри, а й підтримувати тих, хто наважується говорити правду. І тут кожне положення про захист викривачів — не просто формальність, а гарантія того, що справедливість не обернеться проти того, хто її шукає.

Як захистити свої банківські дані, якщо щось пішло не так

Коли в Україні запрацює Єдиний реєстр банківських рахунків, природно виникає запитання: а що буде, якщо хтось незаконно скористається моїми даними? Чи я дізнаюсь, хто переглядав мої рахунки? Чи зможу щось оскаржити?

Так, зможете. Закон України “Про захист персональних даних” гарантує вам ці права. І хоча про сам реєстр ще немає окремих інструкцій, основні механізми захисту вже прописані. Ви маєте право дізнатися, які саме персональні дані зберігаються про вас, хто їх обробляє, з якою метою це робиться і кому ще ці дані могли бути передані.

Якщо ви запідозрили, що ваші дані використали неправомірно (наприклад, податкова отримала доступ без підстав або передали не тому, кому треба), ви можете подати письмову вимогу до установи з проханням пояснити або припинити обробку ваших даних, звернутися до Омбудсмана зі скаргою або подати до суду, якщо нічого не допомогло.

Поки що не зрозуміло, чи в реєстрі банківських рахунків буде функція, яка дозволить людині самостійно перевірити, хто і коли переглядав її інформацію. Така функція діє, наприклад, у деяких електронних медичних системах — і цілком логічно було б її впровадити тут. Але для цього потрібно, щоб закон прямо це передбачив. Громадськість і правозахисники точно цього вимагатимуть.

Ви маєте повне право знати, які дані про вас зберігаються, хто їх бачить, і вимагати виправити або видалити ці дані, якщо вони використовуються без вашого дозволу. Якщо ніхто не реагує, слід звернутися до Омбудсмана або до суду. Закон на вашому боці.

Тетяна Вікторівна