Як в Україні ідентифікують тіла загиблих воїнів і що означає збіг ДНК: розповідає Ігор Кузін

В Україні продовжують повертати тіла полеглих воїнів, однак не всі загиблі одразу можуть бути видані родинам для поховання. Часто тіло потрібно ще ідентифікувати — провести складну судово-медичну експертизу, щоб встановити, кому саме належать рештки. Цей процес нерідко триває місяцями, оскільки тіла надходять у різному стані, а в деяких випадках встановити особу загиблого не вдається взагалі.

Про те, як в Україні відбувається ідентифікація тіл загиблих, чому процес часто складний і що для родичів означає результат ДНК-експертизи, розповів головний державний санітарний лікар України, заступник міністра охорони здоров’я Ігор Кузін.

Він розповів, що судово-медична експертиза є одним з ключових способів збору доказів, який дозволяє встановити як особу загиблого, так і причину смерті чи винуватість у разі вчинення злочинів. Особливо під час війни ця робота стає критичною, адже саме судово-медична експертиза дає можливість детально фіксувати докази воєнних злочинів. За словами Кузіна, до 2023 року обласні бюро судово-медичної експертизи перебували під управлінням обласних державних адміністрацій, хоча фінансування здійснювалося переважно через Міністерство охорони здоров’я. Однак через прив’язаність до місцевого фінансування бюро не мали можливості оперативно перекидати групи експертів у регіони, де була потреба в додаткових експертизах, що позбавляло систему необхідної гнучкості.

Кузін пояснив, що саме з цієї причини було ухвалено рішення централізувати роботу бюро та передати їх у підпорядкування Міністерства охорони здоров’я. Станом на сьогодні вже 16 обласних бюро передані міністерству, і невдовзі вся система судово-медичної експертизи повністю працюватиме в системі МОЗ.

Він докладно описав, що сам процес експертизи є складним і багатокомпонентним. У ньому застосовуються не лише ДНК-дослідження, а й сучасні високотехнологічні методи — судова археологія, токсикологія, судово-медична стоматологія. Особливо складними є випадки, коли рештки перебувають у важкому стані, що ускладнює встановлення особи, подекуди ідентифікація стає неможливою. Ігор Кузін пояснив, що судова токсикологія дозволяє виявити сліди хімічного ураження загиблих або факт вживання наркотичних засобів чи отруєння алкоголем. Судова археологія застосовується у випадках масових захоронень, де потрібно з’ясувати обставини, за яких вони відбувалися. Такі підходи ще є відносно новими для України, але активно впроваджуються. Щоб забезпечити високий рівень доказовості, їх необхідно стандартизувати.

Кузін зазначив, що більшість стандартів уже затверджені, проте деякі протоколи — у сфері судово-медичної стоматології, археології та токсикології — ще перебувають у розробці. Він наголосив, що впровадження цих протоколів дозволить стандартизувати всю мережу відповідно до правил Європейського Союзу. Саме тому МОЗ ухвалило рішення запустити реформу системи.

Першим етапом реформи стала передача бюро до сфери управління міністерства. Другою важливою зміною стало поновлення інтернатури судово-медичної експертизи. Раніше ця спеціалізація була можливою лише після проходження інтернатури з патологічної анатомії. Лікар спершу закінчував університет, далі проходив інтернатуру з патологічної анатомії, а потім додатково навчався судово-медичній експертизі.

Він пояснив, що тепер з 2024 року лікарі після університету можуть відразу вступати до інтернатури з судово-медичної експертизи. Їх одразу розподілятимуть до обласних бюро, де вони проходитимуть як очну, так і заочну частину підготовки. МОЗ планує, що цього року в інтернатуру буде прийнято щонайменше 44 інтерни-судмедексперти.

Водночас Кузін зауважив, що ці 44 фахівці не покриють дефіцит кадрів. Він навів конкретні цифри: у 2021 році в Україні не вистачало 250 судово-медичних експертів, а у 2023 році ця кількість зросла до 450 вакантних посад.

Розповідаючи про базу даних ДНК, Кузін зазначив, що нині в Україні формується централізована база, яка створюється відповідно до ухваленого закону “Про державну реєстрацію геномної інформації людини”. Основою для ідентифікації загиблих є саме ДНК-експертиза. Цей метод дозволяє ідентифікувати особу з високою точністю — як у випадках зникнення безвісти, так і для підтвердження родинних зв’язків. База поступово наповнюється профілями ДНК родичів загиблих. Проте, за словами Кузіна, поповнення цієї бази — тривалий процес. Частина родин перебуває за кордоном, а інші ще не усвідомлюють потреби у здачі зразків.

Кузін розповів також про співпрацю України з Міжнародною комісією з питань зниклих безвісти — великою неурядовою організацією, створеною за ініціативою США. Вона працює у багатьох країнах світу та має низку підрозділів по території ЄС. Спеціально для українців організовано пункти збору ДНК, щоб люди могли здати зразок за межами України, не повертаючись додому. Окрім цього, комісія допомагає оснащувати українські лабораторії та організовує додаткові навчальні програми для українських фахівців. Їхня робота охоплює також підвищення якості матеріально-технічної бази моргів і холодильних камер для зберігання тіл.

Кузін наголосив: кожні рештки, які надходять на експертизу, — це загиблі бійці, і експерти зобов’язані проводити експертизу доти, доки не буде отримано повного підтвердження особи загиблого. Детально пояснюючи механізм ДНК-ідентифікації, Кузін зауважив, що ДНК є унікальною ознакою кожної людини — молекулою, яка не повторюється у світі. Від ступеня спорідненості залежить рівень схожості ДНК: чим ближчі родинні зв’язки, тим легше встановити збіг.

ДНК загиблого виділяється з кісткової тканини, тоді як зразок родича береться через мазок зі слизової ротової порожнини. Після цього лабораторії проводять накладання профілів. У разі наявності збігу понад 99% ідентифікація вважається підтвердженою. Часткові збіги родичам не повідомляють — вони не мають практичного значення. Саме цей збіг і дає остаточну підставу для передачі тіла родині.

Кузін підкреслив, що у складних випадках, коли ДНК-експертиза неможлива через стан тіла, застосовують додаткові методи — наприклад, судово-медичну стоматологію. За допомогою зубної формули можна встановити унікальні ознаки особи. У ряді випадків саме судово-стоматологічна експертиза стала єдиним способом ідентифікації. Тому Кузін закликав родичів надавати слідчим медичні картки, знімки зубів та іншу стоматологічну інформацію.

Він наголосив, що лабораторна помилка в ДНК-експертизі практично виключена. Проблеми можуть виникати у тих випадках, коли Україна отримує тіла після обмінів з Росією у вигляді розчленованих чи перемішаних решток. Тоді експертам доводиться збирати рештки у цілісні комплекти, пов’язуючи їх із конкретною особою.

Кузін докладно розповів про саму процедуру передачі тіл від Росії. Українська сторона отримує лише повідомлення про домовленість і кількість тіл, що мають бути передані. Після отримання тіл судово-медична служба оперативно приймає рештки, описує їх і починає проведення слідчих дій. Рештки надходять у різному стані: частина тіл придатна до ідентифікації за зовнішніми ознаками, інші потребують складної експертизи.

Він зазначив, що в Україні діє мережа бюро судово-медичної експертизи по всій країні, а також існує велика кількість мобільних і залізничних рефрижераторів. Деякі процеси ідентифікації тривають понад рік. Якщо після року тіло не ідентифіковане, його можуть тимчасово поховати у спеціально виділених місцях із обов’язковим маркуванням, аби згодом видати тіло для перепоховання після встановлення особи.

Кузін додав, що нині приблизно 2–3% тіл залишаються неідентифікованими через неможливість виділити ДНК або відсутність зразків родичів. Він наголосив, що після встановлення особи головне рішення щодо подальших дій ухвалює слідчий. Саме слідчий координує співпрацю з родинами.

Окремо Ігор Кузін зазначив, що бувають випадки, коли навіть після підтвердження збігу родичі відмовляються забрати тіло. В таких випадках тіло визнається ідентифікованим, і ухвалюється рішення про поховання згідно з визначеною процедурою.