Національна стратегія доходів: вдосконалення податкової та митної політики чи кодекс Чингісхана

Як відомо, Кабінет міністрів в рамках виконання програми механізму розширеного фінансування МВФ схвалив Національну стратегію доходів на 2024-2030 роки, в які заклав принципи податкової політики та адміністрування для України на коротко- та середньострокову перспективи. Як вона зараз виконується?

Перш ніж говорити про Національну стратегію доходів на 2024-2030 роки, я хочу згадати одну історію зі свого минулого. Був у мене знайомий, на ім’я Олександр – ми у роки застою разом працювали у конструкторському бюро. У 90-ті роки він швидко створив своє підприємство, причому оскільки його продукція була інноваційною та дуже прибутковою, підприємство зростало як на дріжджах. І воно комусь сподобалось із тих, хто був при владі. На мого знайомого «наїхала» міліція, звинуватила в якихось злочинах, посадила в СІЗО, а підприємство призупинило роботу. Два роки людина провела у СІЗО, зрозуміло, жодного суду не було. Йому поставили умову, щоб він віддав своє підприємство конкретній людині – він відмовився. Лише за два роки йому вдалося виповзти із СІЗО. І диво: з нього зняли звинувачення. Але підприємство за два роки, звісно, ​​померло. Мало того: все його обладнання, весь його автопарк, які перебували на відповідальному зберіганні у міліцейських служб, яке диво – розтануло в повітрі. Вантажівки, легкові автомобілі, верстати – все корова язиком злизала.

Я загадаю просту загадку: кого покарали із тих, хто відбирав майно? Правильно: нікого! Олександр втратив два роки життя, втратив здоров’я – СІЗО мало йому сприяє, втратив всю власність, і ніхто за це не був покараний. Зауважимо, що й бюджет втратив усі податки цього підприємства і за два роки СІЗО Олександра, і за наступні – адже підприємство померло. Кінець цієї казки дуже простий: Олександр виїхав з України, здається до Словаччини, там відтворив свої технології й доживав роки, що йому залишилися – в СІЗО він ґрунтовно втратив здоров’я.

Хтось може сказати, що винна корупція. Це не правда. Корупція є порушенням законів. Якщо закони країни побудовані таким чином, що чиновники та слідчі-силовики в ім’я своїх інтересів можуть грабувати і бізнес, і бюджет, і це природно для цих законів, то це вже не корупція. Це означає, що ці закони спрямовані виключно на збагачення чиновників та силовиків. Вони просто не мають інших цілей.

16 грудня 1773 року у місті Бостоні відбулося знамените “Бостонське чаювання”, під час якого бостонські підприємці, обурені податковою політикою Англійської корони, дали наочний урок податкової знаті, чим закінчується податкове свавілля. Саме тоді народилося знамените гасло Американської революції: «Немає податків без представництва» – «No taxation without representation». Нагадаю, що на той час влада не наважувалася відбирати у людей зброю, а «Бостонське чаювання» мало нагадувало вишивання хрестиком.

Дуже довгий час все свавілля українських чиновників і силовиків зазвичай їм особисто не коштувало нічого. У нашій країні прості смертні зброї позбавлені. Скільки бізнесів за всі роки було знищено завдяки діям доблесного чиновництва та силовиків навіть неможливо врахувати. Дуже багато, можна сказати приблизно точно. Саме пограбування бізнесу чиновниками та силовиками є головною причиною дірок у бюджеті. Перевірити це дуже просто: кількість машин класу люкс та вище: 99 відсотків цих шикарних машин купують саме ті, хто живе за рахунок пограбування бізнесу. До речі, коли ми говоримо, що в Україні більше шикарних автомобілів, ніж у Польщі, Угорщині, Румунії тощо, то це все наслідок – наявність у нас чиновницької аристократії, яка шикує на пограбуванні бізнесу. Однак сьогодні, коли у сотень тисяч людей у ​​руках виявилася зброя, то рано чи пізно ця зброя може стати гарантом нового “бостонського чаювання”. По-українськи. Тільки боюся на одному чаї справа не закінчиться.

Коли читаєш Національну стратегію доходів на 2024-2030 роки, виникає відчуття, що її автори впевнені у праві українських чиновників та силовиків безкарно грабувати бізнес до кінця століть. Той, хто скаже, що це все в ім’я бюджету – той або дурень, або негідник. У цьому документі, що скидається на маніфести більшовиків: “Грабуй награбоване!”, немає взагалі реального покарання за свавілля чиновників та силовиків. Загалом не існує, як клас. Будь-який бізнесмен добре знає, що головні дірки у бюджеті – це свавілля чиновників.

Хтось може сказати, що Національна стратегія скопійована із європейських законів. Ні, пані та панове. Основою цього документа є знаменитий кодекс Чингісхана. Нукери, або воїни, тобто сьогодні це чиновники і силовики – грабують і збирають данину. Частина цієї данини йде до бюджету, скільки не шкода. А решта – нукерам! І якось так виходить, що нукери ніколи не будуть скривджені.

Причина цієї історії одна: забута знаменита фраза: “немає податків без представництва!”. Те, що чиновники та силовики збирають данину, викликане одним: у них в руках сила. Більше нічого нема за цим. Але тепер, коли сотні тисяч людей мають у руках зброю, будь-яке може бути. І бажано подумати про це ДО того, як ця зброя може почати стріляти. Тому що ПОТІМ думати вже буде пізно.

Тут на згадку приходить класика, знаменита казка Івана Франка: “Заєць та Ведмідь”: “Був собі в одному лісі дужий та лютий Ведмідь. Піде було по лісі й душить та роздирає все…” Так ось, пані та панове! Рано чи пізно на кожного Ведмедя, що творить своє свавілля, знайдеться свій Заєць.

Насправді відповідь може бути лише одна. Бізнес має отримати право звільняти чиновників та силовиків, карати за свавілля штрафами та виступати арбітрам у справах між чиновниками та бізнесом. Потрібні законодавчі заходи, що реалізують вимогу: “Немає податків без представництва”. А якщо цього не буде, то скоро треба буде рити оборонні споруди навколо податкових, митниць та інших місць, де концентруються грабіжники бізнесу. Тому що бізнесу може цей пограбування набриднути, а зброя в нього вже є.

Леонід Штекель