Всі ми звикли сприймати школу, як місце, де діти мають здобувати знання та готуватися до майбутнього. Але що робити, коли школа більше не виконує цієї функції? Коли кожен другий старшокласник, замість того щоб покладатися на шкільні уроки, шукає порятунок у репетиторів?
Сучасна освіта опинилася на краю прірви: вчителі втрачають авторитет, учні — інтерес до навчання, а шкільні програми вже не здатні дати того, що потрібно для успішного вступу у вищі навчальні заклади. Як так сталося, що шкільна освіта більше не гарантує знань, а лише створює додатковий стрес? Чому репетиторство стало не вибором, а необхідністю для майбутніх абітурієнтів?
Репетиторство як нова реальність
Незважаючи на реформи від МОН, сучасна українська освіта переживає кризу, що давно стала очевидною для учнів, батьків і вчителів. Школа, яка має бути фундаментом для майбутнього покоління, стрімко втрачає свою роль, опинившись у тіні приватних уроків із репетиторами. І це вже не про особливі випадки чи підготовку до олімпіад — це масове явище, що вражає майже кожного старшокласника.
За даними соціологічного дослідження “Реформа профільної середньої освіти”, яке провів Київський міжнародний інститут соціології, 50% учнів 10-11 класів користуються послугами репетиторів, щоб покращити якість своїх знань. 43% респондентів зазначили, що необхідність додаткових занять викликана тим, що навчання в школі недостатнє для успішного вступу до закладів освіти. 7% опитуваних займаються з репетиторами, тому що їх батьки вважають навчання в школі неякісним.
Масовий перехід до репетиторства став певним вироком для шкільної освіти. Вчителі, перевантажені великими класами, недостатньою матеріальною базою та бюрократією, часто не мають можливості забезпечити якісне навчання всіх учнів. До цього слід додати неякісну дистанційну освіту в умовах війни. В результаті учень, який не встиг засвоїти матеріал на уроці або прагне здобути вищі бали на ЗНО/НМТ, змушений шукати альтернативні шляхи навчання. Такою альтернативою й стали репетитори.
Приватні заняття стали нормою — навіть для тих, хто добре вчиться в школі. Репетиторство перестало бути інструментом для “підтягування слабких учнів” і перетворилося на гарант для кожного, хто хоче забезпечити собі гідне майбутнє. Виникає питання: чому батьки і діти більше не довіряють школі?
Однією з головних причин, чому старшокласники звертаються до репетиторів, є низька якість викладання в школах. Вчителі змушені працювати за застарілими програмами, деякі з яких не відповідають сучасним реаліям. Відсутність індивідуального підходу, неефективні методи викладання та надмірна кількість матеріалу, який подається формально, перетворюють навчання на нудну рутину.
Значно вплинуло на стан освіти повномасштабне вторгнення. Велика кількість вчителів виїхала за кордон, рятуючись від війни. Нині склалася така ситуація, що затиснуті у лещата паперової рутини, непомірних вимог, гніту відповідальності та низької заробітної плати, вчителі, що залишалися працювати в освіті, масово йдуть з професії. Лише в одній столиці наразі налічується 1 371 вакансія. В селах ситуація набагато складніша і вчителів катастрофічно не вистачає. Там один педагог вимушений вести заняття не лише зі свого предмета, а й з тих, фахівцем з яких він не являється. Звісно, що це не може не відображатися на якості освіти та ще й в умовах дистанційного навчання, коли не всі діти мають стабільний доступ до Інтернету через постійні обстріли.
Більше того, система оцінювання в школах часто не відображає реальних знань учня. Як наслідок, школярі, відчуваючи, що втрачають важливі знання, починають шукати додаткові джерела навчання. І це, на превеликий жаль, не шкільні підручники.
Вже ні для кого не секрет, що тести ЗНО чи НМТ, щорічно нависають над учнями і вчителями, як той дамоклів меч. Проблема підготовки до цих тестів часто полягає в тому, що шкільна програма перевантажена. Учням доводиться засвоювати великий обсяг матеріалу у стислі терміни, що викликає стрес і перевантаження. Через це учні не завжди встигають якісно підготуватися до іспитів у межах шкільних занять. Як показала практика, фінансування завжди не вистачає для якісного проведення процедури оцінювання, а в завданнях тестів припущено багато помилок. Абітурієнти не справляються з ними, а довкола тільки і чути, “та то ж вчителі погано підготували учнів”. Так склалося у нашому суспільстві, що вся вина падає на вчителів.
В рішенні Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій про результати національного мультипредметного тесту 2024 року, наче вирок, зазначено, що отримані учасниками НМТ 2024 року результати свідчать про низьку якість підготовки на базі повної загальної середньої освіти. За даними аналізу інформації директора Українського центру оцінювання якості освіти про результати складання НМТ:
- низький рівень знань мають – 10,74% абітурієнтів;
- середній рівень знань мають – 63,09% абітурієнтів;
- високий рівень здобули – 21,72% абітурієнтів.
Найнижчий рівень знань з української мови, математики та історії продемонстрували 4,44% школярів.
Навіть, склавши тестування і отримавши заповітний прохідний бал, колишні школярі, навчаючись у вишах, відчувають серйозну нестачу базових знань. Як зазначають викладачі вищих навчальних закладів, студенти не вміють аналізувати інформацію, критично мислити, висловлювати та обґрунтовувати власну думку. Та чи є це прямою вказівкою на неякісну шкільну освіту? А, можливо, проблема в тому, що між програмою середньої освіти та програмою закладів вищого ступеня простяглася неймовірна прірва.
Досвід зарубіжних країн у користуванні послугами репетиторів
За даними звіту Міжнародної дослідницько-консалтингової групи з аналізу ринку IMARC Group “Ринок приватного репетиторства: прогноз на 2023-2028 рр”, у 2022 році розмір глобального ринку репетиторства зріс до 106,0 млрд длр США. До 2028 року прогнозується зростання ринку до 177,2 млрд длр США, що становитиме 8,87% протягом 2023-2028 років. Репетиторство є поширеним явищем у багатьох розвинених країнах, хоча причини його популярності можуть відрізнятися.
Наприклад, Південна Корея є однією з країн, де репетиторство, особливо в так званих “хаґвонах” (приватних академіях), стало невід’ємною частиною освітнього процесу. Корейські учні проходять через величезний стрес через суворі іспити, такі як Сунгюнван, що є аналогом ЗНО. Батьки інвестують значні суми в додаткову освіту. Приватні заняття допомагають учням підготуватися до тестів та збільшують їхні шанси на вступ до престижних університетів.
Японія також має схожу ситуацію з “джюку” – приватними навчальними центрами, які допомагають дітям покращити академічні знання. Репетиторство тут часто використовується для підготовки до вступу у престижні середні та старші школи, а також для підвищення шансів на успішну здачу іспитів у вищі навчальні заклади. Як і в Кореї, японська система освіти дуже конкурентна, що спонукає до масового використання послуг репетиторів.
У Китаї репетиторство є дуже поширеним і часто пов’язане з підготовкою до “гаокао” – національного вступного іспиту до університету. Це один із найважливіших етапів у житті китайських студентів, тому батьки активно інвестують у додаткову освіту. Репетиторство в Китаї інколи займає значну частину часу школярів, оскільки підготовка до іспитів є інтенсивною та виснажливою.
У Сполучених Штатах послуги репетиторів є популярними, але їх використання не є таким системним, як у країнах Східної Азії. Основними клієнтами репетиторів у США є учні, які готуються до SAT або ACT — тестів, що впливають на вступ до університетів. Крім того, репетиторів наймають для допомоги у складних предметах, з якими учні мають труднощі. Проте, оскільки американська освітня система більш гнучка і не так сконцентрована на загальнонаціональних тестах, репетиторство тут не є настільки обов’язковим.
У Великобританії репетиторство також поширене, особливо серед тих, хто готується до вступу у приватні школи, університети або здачі іспитів типу GCSE та A-level. За даними аналітичних досліджень The Sutton Trust , близько 27% школярів Великої Британії від 11 до 16 років користуються послугами репетиторів. Оскільки конкуренція за місця у топових школах та університетах велика, батьки часто залучають репетиторів для покращення академічних результатів. Вартість репетиторських послуг у Великобританії може бути дуже високою, особливо для тих, хто шукає викладачів із профільних предметів.
А от у Німеччині репетиторство набуло популярності головним чином серед учнів, які мають проблеми з конкретними предметами або готуються до важливих іспитів, таких як Abitur. Проте загальна система освіти у Німеччині забезпечує більший рівень підтримки учнів через державні програми, що зменшує потребу в приватних уроках.
На відміну від багатьох інших країн, у Фінляндії репетиторство не є таким поширеним явищем. Фінська система освіти вважається однією з найкращих у світі завдяки рівності, індивідуальному підходу до учнів та високій якості викладання. Тут учням не потрібна додаткова підтримка, оскільки шкільна система забезпечує необхідні умови для здобуття знань безпосередньо в школі.
Попри різницю в підходах до репетиторства в різних країнах, загальна тенденція вказує на те, що в умовах високої конкуренції і складних вступних іспитів репетиторство стає частиною освітньої культури. Проте, як показує досвід країн, таких як Фінляндія, з правильною системою освіти можна зменшити залежність учнів від приватних уроків.
Як бачимо, ми стикаємося з парадоксом: держава вкладає кошти в шкільну освіту, але сама ж система освіти змушує учнів звертатися до приватних вчителів. Це породжує глибокий розрив між очікуваннями суспільства та реальністю, в якій школа вже не є головним джерелом знань.
Чи може система змінитися? Звісно. Але це потребує серйозних дійсно дієвих реформ, на які, на жаль, не здатне МОН. Анонсована ним 12-річна освіта нічого не змінить в цьому напрямку. Необхідно підвищити якість навчальних програм, забезпечити вчителям гідну оплату та можливості для розвитку, а також зменшити бюрократичний тиск. Тільки тоді школа знову може стати місцем, де учні здобувають знання, а не просто ходять “відсиджувати уроки”. Якщо школа не поверне собі роль основного джерела знань, ми ризикуємо втратити ціле покоління учнів, для яких шкільна освіта залишиться простою формальністю, а справжня підготовка до життя відбуватиметься за межами класних кімнат.
Масовий перехід старшокласників до репетиторів — це тривожний дзвінок для всього суспільства. Якщо школа більше не здатна бути джерелом якісної освіти, що чекає на наступні покоління? Ми ризикуємо втратити віру в систему, де кожна дитина має рівні можливості для навчання та самореалізації. Шкільні стіни поступово перетворюються на формальність, а справжні знання здобуваються поза ними — у приватних класах, за гроші, доступні далеко не всім. Це криза, яку не можна ігнорувати. Якщо не почати діяти зараз, через кілька років шкільна освіта остаточно втратить свій сенс. І тоді питання буде не в тому, хто вчиться з репетитором, а в тому, чи залишаться ті, хто ще вірить у шкільне навчання.
