Політична рулетка: чому кадрові перестановки в уряді не викликають оптимізму у більшості українців

Більшість українців вже не вірять у те, що зміни в складі уряду здатні принести реальні позитивні зміни для країни. Це сигналізує про вражаючий глибокий рівень недовіри, який вкоренився в суспільстві після багатьох років нездійснених обіцянок і постійних криз. Скептицизм щодо здатності уряду вирішувати наявні проблеми став буденною реальністю, адже з кожною новою перестановкою на політичній арені очікування громадян дедалі частіше розбиваються об холодну стіну бездіяльності, неефективних, а іноді дивних рішень, та корупції з боку чиновників. Люди перестають бачити сенс у політичних процесах, втрачаючи віру в те, що нові політики або зміни в уряді можуть вплинути на реальну ситуацію в країні. Чи може країна ефективно рухатися вперед, якщо її народ не вірить в тих, хто керує?

Рівень довіри до уряду

Рівень довіри до уряду в Україні — це показник, який за останні роки зазнав серйозних змін, особливо після початку повномасштабної війни. Якщо на початку військової агресії Росії багато українців згуртувалися навколо уряду, більш-менш підтримуючи його дії, то зараз ситуація виглядає зовсім інакше. За результатами опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), 74% українців вважають, що нещодавні кадрові зміни в уряді не приведуть до суттєвих змін у його діяльності. Лише 12% громадян висловили сподівання на покращення роботи уряду, тоді як 6% вважають, що ситуація може навіть погіршитися.

Нещодавно в Уряді України відбулися зміни: частина урядовців були звільнені, а замість них призначені інші. На Вашу думку, як це вплине на діяльність Уряду?

Цікавою є також регіональна специфіка результатів цього опитування. Найбільше на позитивні зміни сподіваються мешканці східних регіонів — 17%, що може бути пов’язано з особливостями місцевих проблем та очікуваннями на їх швидке вирішення. У південній частині України 14% громадян також очікують покращення, тоді як у центральних областях — лише 12%. Найменш оптимістичними є мешканці західних регіонів — тут лише 9% респондентів висловили надію на позитивні зрушення.

Ставлення до змін в Уряді у регіональному вимірі

Отже, результати опитування свідчать про високий рівень скептицизму серед населення та глибоку недовіру до ефективності урядових рішень, більшість українців не бачать реальних інструментів для покращення в діях урядовців. Люди втомилися від постійних обіцянок та обговорень реформ, які не приносять відчутних результатів. Недовіра до уряду поглиблюється з кожною кризою, яку країна не може подолати швидко та ефективно.

Крім того, ці результати підкреслюють важливу тенденцію — українське суспільство поступово втрачає віру в ефективність державного управління. Якщо на початку повномасштабної війни уряд України отримував значно вищі оцінки, то зараз ситуація кардинально змінилася. Згідно з опитуванням КМІС, проведеним у 2023 році, частка тих, хто довіряв уряду у 2022 році, знизилася з 52% до 26%, при цьому недовіра – зросла з 19% до 44%.

Як бачимо, кадрові зміни в уряді, що могли б виглядати як спосіб оновити управлінську систему і “випустити пару” в суспільстві, не спричинили очікуваного ефекту. Населення не демонструє захоплення новими обличчями в уряді, але й категоричного неприйняття немає — це, ймовірно, пояснюється тим, що поки ще не минуло достатньо часу для повної оцінки їхньої роботи. Проте ці перестановки, судячи з реакції суспільства, виглядають більше як формальність, а не реальний крок до поліпшення управлінських процесів.

Зважаючи на те, що вибори в умовах війни залишаються неможливими, кадрові перестановки стають одним із небагатьох інструментів, доступних для політичного керівництва. Проте відсутність суттєвого ентузіазму з боку громадян говорить про глибше системне питання — недовіру не тільки до окремих політиків, а й до інститутів влади в цілому.

Варто також зазначити, що суспільство підтримує критику уряду, але очікує, що вона залишатиметься в конструктивних межах. Українці прагнуть єдності і згуртованості, особливо в умовах війни, коли кожен має відчувати спільну відповідальність за захист країни. Але водночас є відчутний запит на реальну роботу та ефективні рішення, які принесуть відчутні результати, а не чергові перестановки чи тимчасові заходи.

Соціологи також відзначають цікаву тенденцію щодо ставлення до коаліційного уряду. У кінці 2023 року, коли респондентам пропонувалося оцінити перспективу уряду, що включає представників різних політичних сил (“Слуга народу”, “Європейська Солідарність”, “Батьківщина”, “Голос”), 37% висловилися позитивно, а 19% негативно. Проте коли мова йде про ширше об’єднання різних патріотичних сил, включаючи ті, що перебувають поза парламентом, рівень підтримки зростає. Це свідчить про бажання громадян бачити згуртованість у діях влади, проте конкретні політичні сили часто не мають достатньої підтримки.

Причини низького рівня довіри до уряду

Причини низького рівня довіри до уряду в Україні глибоко вкорінені в історичному та соціальному контексті країни. Невдоволення владою, скептицизм щодо політичних рішень та втрата віри в здатність уряду ефективно вирішувати нагальні проблеми стали звичними рефлексіями суспільства. Сучасна ситуація не є винятком — громадяни продовжують виражати сумніви щодо здатності урядовців вивести країну з кризи. Які причини цього явища, що вже багато років викликає роздратування серед українців.

Політичні призначення і відсутність професіоналізму

Однією з ключових причин низького рівня довіри до уряду в Україні є відсутність професіоналізму серед чиновників. Систематичне призначення на посади за принципами кумівства, зв’язків або навіть купівлі посад стало нормою в українській політиці. Ця практика призводить до того, що на ключові управлінські позиції потрапляють випадкові люди, які не мають достатнього досвіду чи компетенцій для ефективного управління державою. В результаті важливі рішення приймаються непрофесіоналами, що знижує ефективність роботи державних органів і підриває довіру громадян.

Водночас справжнім професіоналам, які мають знання, досвід і потенціал для поліпшення ситуації в країні, практично неможливо пробитися на верхівку. Корумпована система відсіює тих, хто міг би принести реальні зміни та користь державі, віддаючи перевагу “своїм” людям. Це не лише шкодить державному управлінню, але й створює ситуацію, коли потенційно сильні фахівці втрачають мотивацію працювати на благо країни, оскільки їхній професіоналізм ігнорують на користь зв’язків і грошей. Такий стан речей породжує замкнене коло некомпетентності, коли випадкові люди в уряді ухвалюють рішення, що лише поглиблюють кризи. Це посилює суспільний скептицизм, адже громадяни бачать, що призначення керуються не інтересами держави, а особистими вигодами політичних еліт.

Кадрові зміни в уряді часто виглядають як політичний театр, де нові обличчя не приносять нових підходів. Громадяни все частіше вважають, що зміни урядовців — це лише спосіб продемонструвати начебто наміри влади змінити ситуацію на краще, але реальні проблеми залишаються невирішеними. Постійна ротація міністрів без зміни їх керівника-прем’єра, звільнення за неефективну роботу, а іноді й за злочини, без звітів і покарань винних — все це створює в суспільстві відчуття гніву, безнадійності, нестабільності та безперспективності. Люди втомилися від обіцянок, що “нові обличчя” принесуть кращі рішення, адже насправді вони не бачать кардинальних покращень.

Історичний багаж корупції

Україна має тривалий досвід боротьби з корупцією, яка роками пронизує всі рівні влади — від місцевого самоврядування до національних інституцій. Постійні скандали, пов’язані з корупційними схемами, відсутність реальних судових вироків для високопосадовців та системне “відмивання” бюджетних коштів створили серед громадян враження, що боротьба з корупцією — це лише показові дії для зовнішніх спостерігачів, а не реальна політика уряду. Кожен новий уряд обіцяє боротьбу з корупцією, але без відчутних результатів це перетворюється на порожні слова, що лише підсилюють недовіру. Особливо цинічно це виглядає під час війни.

Відсутність швидких результатів реформ

З початком євроінтеграційного курсу та війни з Росією уряд взявся за масштабні реформи, але більшість із них досі перебувають на етапі обговорень або виконуються надто повільно. Зміни в судовій і правоохоронній системах, боротьба з олігархами, реформи в освіті та охороні здоров’я — ці сфери досі залишаються вкрай проблемними. Громадяни розчаровані тим, що реформи або зовсім не відчутні на рівні пересічної людини, або мають лише часткові позитивні результати. Відсутність швидких змін у ключових секторах, які безпосередньо впливають на якість життя, формує у населення враження, що уряд не здатен вирішувати реальні проблеми.

Нестача прозорості та комунікації

Відсутність чіткої комунікації між урядом і суспільством — ще один ключовий чинник низької довіри. Урядові рішення часто сприймаються як відірвані від реальності, а сама влада — як закрита структура, яка діє у власних інтересах. Населення не розуміє мотивації багатьох реформ або управлінських рішень, і це викликає роздратування. Недостатня комунікація призводить до появи фейків, конспірологічних теорій та маніпуляцій, які ще більше підривають авторитет уряду. Люди прагнуть прозорих, доступних і логічних пояснень рішень, які приймаються на державному рівні, але не завжди їх отримують.

Соціально-економічні проблеми

Багаторічні економічні кризи, зростання рівня бідності, безробіття та невирішені питання соціального захисту — усе це накладається на загальний рівень недовіри до уряду. Українці не бачать у діях урядовців ефективної стратегії подолання соціально-економічних проблем. Зростання цін на продукти, комунальні послуги та паливо в період, коли багато сімей втрачають стабільний дохід через війну, лише посилює розчарування владою. У таких умовах будь-які рішення, що торкаються гаманців громадян, зустрічаються з великою дозою скептицизму, навіть якщо їхня мета — покращити ситуацію в довгостроковій перспективі.

Незадоволення війною і відчуття несправедливості

Ситуація з війною в Україні ще більше загострила недовіру до уряду. Багато громадян відчувають, що уряд не завжди діє швидко, ефективно та справедливо у сфері оборони і мобілізації. Зростає кількість нарікань на нерівний підхід до мобілізації, коли одні громадяни змушені йти на фронт, тоді як інші отримують можливість уникати служби. Це відчуття соціальної несправедливості підриває довіру до державних інституцій і уряду в цілому.

Недовіра до інституцій в цілому

Проблема низького рівня довіри до уряду також пов’язана з загальною кризою довіри до державних інституцій. Судова система, правоохоронні органи, державні регулятори — усі вони сприймаються громадянами як корумповані або неефективні структури. Це створює враження, що уряд, навіть маючи добрі наміри, не може досягти реальних результатів через відсутність системної підтримки та через загальну слабкість інституцій.

Низький рівень довіри до уряду в Україні — це багатошарова проблема, яка включає комплекс причин, тому рівень скептицизму до уряду продовжує зростати.

Рівень довіри до інших державних органів та громадських організацій

Згідно з результатами опитування, оприлюдненого Центром Разумкова 16 жовтня, українці демонструють найбільшу довіру до тих інституцій, які забезпечують безпеку, рятують життя та активно допомагають у боротьбі з агресором. На першому місці за рівнем довіри впевнено залишаються Збройні сили України — їм довіряє 91,5% респондентів. Це не дивно, адже саме ЗСУ стали символом героїзму і стійкості нації у війні з Росією. Армія сприймається як основний гарант національної безпеки, і громадяни готові надавати їй максимальну підтримку, навіть у найскладніші моменти.

Також високий рівень довіри отримали Державна служба з надзвичайних ситуацій (83%) та волонтерські організації (80%). Ці структури щодня беруть участь у порятунку людських життів і відновленні інфраструктури, зруйнованої війною, що робить їх діяльність надзвичайно важливою для суспільства. До добровольчих загонів довіряють 79,5% опитаних — люди, які часто за покликом серця долучилися до захисту країни, отримують заслужену повагу від своїх співвітчизників.

Суттєву підтримку також мають інші силові структури. Наприклад, Національній гвардії України довіряють 74% українців, а Державній прикордонній службі — 70%. Це свідчить про високу повагу до інституцій, які активно беруть участь в обороні країни на передовій. Служба безпеки України має підтримку на рівні 64%, а Міністерство оборони — 63%, що також демонструє певний рівень довіри до керівних органів оборонної сфери. Церква, як традиційний моральний авторитет, отримала 62,5% підтримки, а громадські організації — 59%, що підкреслює важливу роль громадянського суспільства в боротьбі з викликами війни.

Натомість інші державні інституції демонструють менший рівень довіри. Так, до Національного банку України висловили більше довіри, ніж недовіри — 50% проти 39%, а до Національної поліції — 50% довіри проти 41% недовіри. Президенту України Володимиру Зеленському довіряє 48,5% опитаних, хоча 44,5% висловлюють недовіру. Це показує, що хоча президент залишається досить впливовою фігурою, його діяльність також викликає суперечливі думки серед населення.

Однак найбільш проблемними є політичні інституції. Верховна Рада має катастрофічно низький рівень довіри — їй не довіряють 78,5% опитаних. Ще гірша ситуація з чиновниками (77% недовіри) і політичними партіями (73,5% недовіри). При цьому згідно дослідження, проведеного Центром Разумкова,Кабінету Міністрів України не довіряють 72,5% українців. Судова система і прокуратура також зазнають серйозної критики, отримуючи 70% і 63% недовіри відповідно.

Цікаво, що навіть медіа, які мають значний вплив на суспільну думку, також стикаються з недовірою: 48% респондентів не довіряють засобам масової інформації, тоді як 45% все ж мають до них певну довіру. Профспілки отримали 46% підтримки, тоді як 26% опитаних не довіряють цим організаціям.

Особливо тривожним є низький рівень довіри до політичних партій. Лише 15% українців довіряють цим структурам, що свідчить про загальну кризу політичної системи. Проте, відповідаючи на запитання про те, чи бачать респонденти політичну силу, якій можна було б довірити владу в повоєнний період, ствердно відповіли 27%. При цьому 47% опитаних вважають, що нова політична сила, якій можна буде довіряти, має з’явитися з середовища військових. Це показує глибоке бажання суспільства бачити при владі людей, які брали участь у захисті країни і заслужили довіру своїми реальними діями.

Ще 24% респондентів вважають, що нова сила може вийти з волонтерського середовища, яке також має значну підтримку серед населення. 21% респондентів очікують, що нові лідери з’являться з кола гуманітарної або технічної інтелігенції, 19% — з організацій громадянського суспільства, а лише 17% вірять, що наявні політичні партії можуть забезпечити таке лідерство.

Ці результати опитування підкреслюють глибоку недовіру до чинних політичних структур і чиновників. Українці все більше прагнуть бачити при владі тих, хто безпосередньо бере участь у захисті країни і показав свою відданість національним інтересам. Суспільство потребує нових лідерів, які зможуть зламати корупційні схеми, побудувати прозору систему управління та повернути довіру громадян до державних інституцій.

Наслідки низького рівня довіри до уряду

Низький рівень довіри до уряду може мати руйнівні наслідки для держави, і це не просто питання відчуження населення від влади. Коли громадяни не вірять у здатність уряду ефективно керувати, це породжує глибокий соціальний розкол і виводить на поверхню потенційно небезпечні тенденції, які можуть підірвати державність.

Перш за все, недовіра до влади створює середовище, у якому зростає попит на альтернативні, часто радикальні або популістичні рішення. Люди, розчаровані бездіяльністю чи корумпованістю чиновників, починають підтримувати тих, хто пропонує прості, але небезпечні шляхи вирішення проблем — від зневажання закону до повної дестабілізації політичної системи.

У таких умовах виникає ризик посилення авторитарних тенденцій. Коли держава втрачає легітимність в очах громадян, а існуючі демократичні механізми здаються неефективними, громадські настрої можуть швидко зміститися у бік підтримки сильної руки — лідерів, які обіцяють швидкі зміни будь-якою ціною. Це небезпечно, оскільки такі тенденції можуть звести нанівець багаторічні демократичні досягнення, обмежити права та свободи і перевести політичну систему на рейки диктатури під гаслами стабілізації.

Крім того, низький рівень довіри до уряду блокує можливість проведення критично важливих реформ. Без довіри до держави будь-які зміни, навіть найнеобхідніші, сприймаються суспільством як ще одна маніпуляція чи спроба нажитися на ресурсах. Це створює ситуацію, коли навіть уряд, який має добрі наміри, стає паралізованим у своїй діяльності. Народна підтримка є необхідним елементом успішних реформ, а її відсутність робить будь-яку ініціативу приреченою на провал.

Ще однією небезпекою є зростання соціальної апатії. Громадяни, які перестають вірити у владу, часто відсторонюються від будь-яких форм політичної участі, втрачають інтерес до виборів, громадських ініціатив і навіть до протестів. Така апатія небезпечна тим, що суспільство стає менш здатним до самозахисту перед можливими кризами або агресією ззовні. Без активної громадянської позиції держава стає вразливою до зовнішніх впливів і маніпуляцій.

І, нарешті, низький рівень довіри до уряду підриває внутрішню згуртованість нації. У часи, коли Україна веде війну на декілька фронтів — і зовнішній, і внутрішній — втрата довіри до урядових інституцій розхитує самі основи держави. При цьому недовіра сприяє поширенню чуток та дезінформації, що послаблює здатність суспільства до єдності перед лицем загроз. Така ситуація може стати фатальною для країни, особливо в умовах тривалої війни, коли успіх залежить не лише від військової сили, але й від внутрішньої стійкості нації.

Отже, низький рівень довіри до уряду не є лише політичною проблемою — це пряма загроза для національної безпеки, стабільності і розвитку. Якщо цей процес не буде зупинений, Україна може опинитися перед викликами, які підриватимуть її здатність до подальшого існування як сильної, незалежної і демократичної держави.