Валерій Залужний розповів у своїй книзі про армію, війну та відносини з Офісом Президента

Зміст
ToggleДеструктивні роки та знищення армії
“Ділюся з вами своєю власною розповіддю про себе, про мої думки та життєві рішення. “Моя війна” – це перша книга з трилогії, над якою я почав працювати ще у березні 2023 року. Рукописи збирала до купи та редагувала моя дружина, за що я їй дуже вдячний.
Це книга-розповідь для молоді, якій я хочу донести важливу істину: у житті можливо все, якщо ти дуже цього хочеш. Мрійте і йдіть до своєї мрії!
Це книга про мою війну. По-перше, війну з власними страхами, які не дають щось робити. По-друге, війну з людьми, які перешкоджають досягати мети. І нарешті – війну з обставинами, які стають перепонами у житті“, — написав Валерій Залужний у Фейсбук.
У своїй книзі Залужний пригадує найбільш критичний період для Збройних сил України — 2011 рік, час президентства Віктора Януковича. Саме тоді деструктивні процеси досягли піку, і система почала цілеспрямовано руйнуватися. За два роки командування Залужного у 51-й окремій механізованій бригаді її штат зменшився майже вдвічі, дизпалива на місяць видавали лише 20 літрів, що робило нормальну роботу майже неможливою.
Ще більше враження на Залужного справило скорочення штату бригади у 2013 році, коли її чисельність зменшилася втричі. Це було сигналом, що армія перебуває на межі руйнації.
З початком війни 2014 року ситуація почала поступово змінюватися. Регулярні бойові навчання та маневри з використанням бойової стрільби стали новою нормою. Але залишилася інша проблема — бюрократія, яка гальмувала всі зусилля. Залужний прямо називає її однією з основних перешкод на шляху реформування армії.
Валерій Залужний згадує, коли він став головнокомандувачем у серпні 2021 року, то був вражений неготовністю ЗСУ до масштабного вторгнення. Система управління виявилася неефективною, оскільки могла одночасно опрацьовувати лише дві операції. Восени того ж року навчання підтвердили ці недоліки.
Напередодні повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році Україна мала значний брак бойових частин, озброєння та техніки. Найгострішою проблемою була слабкість протиракетної оборони, яка фактично була відсутньою. Ця ситуація стала серйозним викликом, з яким довелося працювати вже в перші дні війни.
Контрнаступ і виклики у відносинах із партнерами
Один із найскладніших моментів, за словами Залужного, стався під час планування контрнаступу. Забезпечення армії становило лише 50–60%, а інженерне обладнання — 10–15%. Тиск партнерів і керівництва країни був значним: від України вимагали швидких результатів і концентрації зусиль на одному напрямку.
Залужний наголошує, що такі рішення могли призвести до загибелі військових і провалу операцій. Генеральний штаб мав зберігати баланс, переконуючи і міжнародних партнерів, і власне керівництво у необхідності більш виваженого підходу.
Роль ЗМІ у підтримці армії
Один із найцікавіших епізодів книги стосується співпраці Залужного з The Washington Post. У червні 2023 року редакція газети отримала інформацію про підготовку українських підрозділів на натовських полігонах. Щоб уникнути витоку секретних даних, Валерію Залужному вдалося домовитися про інтерв’ю, яке стало важливим інформаційним кроком.
У цьому інтерв’ю, яке вийшло 30 червня 2023 року, він наголосив, що контрнаступ — це не шоу, а важка і кропітка робота. Генерал також звернув увагу на критичну потребу України в літаках F-16, адже без них наступати було надзвичайно складно.
Про взаємини з Офісом Президента
Залужний у своїй книзі ділиться не лише воєнними реаліями, а й деталями взаємодії з політичним керівництвом країни, зокрема з Офісом Президента. Він згадує, як у серпні 2023 року зустрічався з дітьми та їхніми наставниками з Національної бібліотеки України, які ще з травня чекали нагоди вручити йому власноруч створену вишиванку. Ця зустріч, хоча й мала символічний характер, викликала неоднозначну реакцію серед працівників Офісу Президента. Залужний зазначає, що йому неодноразово дорікали за часті зустрічі з дітьми, хоча такі моменти, за словами генерала, надавали йому сил і віри в майбутнє.
Особливу увагу привертає ще один епізод, пов’язаний із внутрішніми напруженнями. Керівник однієї зі структур ЗСУ повідомив Залужного про невиконання завдання групою, яка не повернулася з місії. Хоча генерал не вказує прямих імен, він залишає натяк на ймовірного учасника подій — командувача Сил спеціальних операцій Віктора Хоренка, який обіймав цю посаду у 2022–2023 роках.
Залужний визнає, що його стосунки з політичним керівництвом країни в цей період були вкрай напруженими. Він прямо зазначає, що призначення певних осіб на важливі посади без урахування його думки як головнокомандувача стало одним із чинників, що загострювали ситуацію.
“Мої особисті взаємини з керівництвом країни ставали все складнішими з кожним днем. Призначення без погодження з Генеральним штабом і наша відкрита опозиція до таких рішень нічого доброго не віщували”, – пише він
Ці моменти яскраво демонструють, наскільки складними були стосунки між військовим і політичним керівництвом у ключові моменти війни. Вони також свідчать про те, як різні погляди на прийняття рішень впливали на стратегічну координацію та загальну атмосферу всередині військово-політичної верхівки країни.
Залужний і його меседжі для майбутнього
Книга Валерія Залужного — це не лише відвертий опис військових реалій, але меседжі про те, як будувати сучасну армію. Автор наголошує, що основою перемоги є не лише технології чи ресурси, але й глибоке розуміння ситуації, злагоджена робота та довіра між військовими і політичним керівництвом.
Перший том “Моєї війни” закладає міцний фундамент для розуміння сучасної історії України, дає відповіді на складні питання та вказує шлях для майбутніх поколінь.