Від фронту до криміналу: чи стане Україна епіцентром злочинності після війни – коментар Ігоря Репешка

Історія неодноразово демонструвала: завершення великих воєн часто відкриває шлюзи для злочинності, яка накриває суспільство як зсередини, так і на міжнародному рівні. Повернення тисяч демобілізованих військових, економічна нестабільність, психологічні наслідки бойових дій, поширення зброї та втрата соціальних орієнтирів – всі ці фактори можуть сприяти зростанню рівня злочинності в Україні та за її межами після завершення війни. Ця тема, яка ще донедавна здавалася табуйованою, вже відкрито обговорюється на міжнародному рівні. Президент Польщі Анджей Дуда прямо заявив, що після повернення українських військових з фронту міжнародна організована злочинність може стрімко зрости. Попри заперечення представників українського уряду, варто замислитися над тим, як уникнути можливих негативних наслідків і заздалегідь створити механізми для адаптації ветеранів до мирного життя.

Заява Дуди та реакція представників українських міністерств

Як передає Financial Times, Президент Польщі Анджей Дуда попередив, що завершення війни Росії проти України може призвести до сплеску міжнародної організованої злочинності. Він висловив занепокоєння тим, що після припинення бойових дій злочинність може поширитися через кордон з України до Польщі, а також вплинути на Західну Європу та США. За його словами, Києву знадобиться «масштабна підтримка» для гарантування безпеки.

При цьому Анджей Дуда порівняв ситуацію з Росією початку 1990-х, коли після десятилітньої радянської окупації Афганістану серед ветеранів стрімко зросли гангстеризм та збройне насильство.

«Згадайте, що сталося, коли розпався Радянський Союз, і наскільки зріс рівень організованої злочинності в Західній Європі, а також у США», — сказав Дуда.

Дуда також наголосив, що у разі мирної угоди між Києвом і Москвою Україна має отримати підтримку для відбудови економіки та забезпечення «порядку і безпеки всередині країни». Водночас він зазначив, що багато військових страждатимуть від посттравматичного стресового розладу та повертатимуться у свої «села і міста, де вони знайдуть зруйновані будинки, заводи, фабрики, відсутність роботи та перспектив».

«Уявіть собі ситуацію, коли тисячі людей повертаються з фронту додому. Ті, хто воював проти Росії, багато з них матимуть серйозні психологічні проблеми», — зазначив президент Польщі.

Заяву Анжея Дуди прокоментувало Міністерство у справах ветеранів України, зазначивши:

«Українські ветерани – це захисники, які боронять свою землю від загарбника, а не несуть загрозу. Вважаємо, що в фокусі уваги мають бути російські війська та їхні союзники, які є справжньою загрозою, адже продовжують готувати нові акти агресії проти вільного світу».

У Мінветеранів також наголосили, що порівняння з ситуацією в Росії 1990-х років чи поверненням радянських військових з Афганістану є некоректними. Українські захисники боронять свою країну від загарбника, а не несуть загрозу мирним громадянам.

«Українські воїни та ветерани – не загроза, а гарант стабільності та безпеки України, Польщі та всієї Європи. Вони – ті, хто ризикують життям заради миру та свободи, і заслуговують на найвищу повагу та підтримку», – підкреслили у відомстві.

У міністерстві визнали, що інтеграція ветеранів до мирного життя є важливим викликом, але держава вже працює над створенням ефективної системи підтримки, яка допоможе їм адаптуватися та реалізувати себе після повернення з фронту.

«Ветерани повертаються до активного життя, розвиваючи бізнес, волонтерство та громадські ініціативи. Ветеранський спорт та реабілітаційні програми допомагають їм адаптуватися після служби. Ветерани стають лідерами своїх громад, зміцнюючи суспільство та економіку. Ми переконані, що українські ветерани – це сильні, мотивовані люди, які стали на захист своєї держави та всього демократичного світу. Вони – не загроза, а рушійна сила, яка зміцнює Україну, Європу та глобальну безпеку. Віримо, що міжнародна спільнота розуміє це і підтримуватиме Україну у створенні гідних умов для наших Захисників і Захисниць після перемоги», – заявили у Мінветеранів.

Водночас Міністерство закордонних справ України також відреагувало на заяву Дуди і опублікувало на своєму сайті коментар речника Георгія Тихого.

«Ми не можемо погодитися з тим, що українських воїнів, які сьогодні ризикують життям, захищаючи Європу від російського вторгнення, розглядають як потенційну загрозу європейській безпеці», – зазначено в заяві.

При цьому Тихий нагадав, що після 2014 року, коли сотні тисяч українців вже пройшли через фронт, жодного суттєвого зростання злочинності чи загроз для Польщі, чи Європи зафіксовано не було. Він наголосив, що від початку російського вторгнення Україна приділяє першочергову увагу адаптації, соціалізації та інтеграції ветеранів, розраховуючи на підтримку партнерів.

«Українські воїни та ветерани – не загроза, а гарантія безпеки для України, Польщі та всієї Європи. Вони є запорукою вільного та стабільного європейського майбутнього. Ми переконані, що сміливі українські чоловіки й жінки, які стали на захист своєї країни та всього світу від російських загарбників, заслуговують на найвищу повагу», – підкреслив речник МЗС.

Можливі загрози зростання рівня злочинності

Безперечно, всіх українських воїнів, які сьогодні віддають свої життя, захищаючи країну від РФ, не можна розглядати як потенційну загрозу європейській чи внутрішній безпеці. Однак історичний досвід свідчить, що після завершення воєнних конфліктів у суспільствах виникають проблеми, пов’язані зі зростанням рівня злочинності та соціальною нестабільністю.

ІА «ФАКТ», неодноразово писало про ймовірність підвищення рівня злочинності в Україні та поза її межами, звертаючись до історичних уроків та посилаючись на думки ветеранів МВС. До вторгнення РФ кримінальний світ України мав чітко визначені маршрути та бізнес-моделі, які дозволяли злочинним угрупованням ефективно працювати на міжнародних ринках. При цьому Україна посідала 34-те місце у світі та третє у Європі за рівнем злочинності, що свідчило про розвинену інфраструктуру підпільної економіки.

Війна в Україні перевернула з ніг на голову не лише повсякденне життя мільйонів українців, але й підпільний світ кримінальної діяльності. Військові дії ускладнили транспортні маршрути, які раніше проходили через окуповані території, і змусили злочинців шукати нові шляхи та партнерів. З одного боку, хаос війни створив нові можливості для злочинців, але з іншого – збільшив ризики, що призвело до внутрішніх конфліктів та боротьби за контроль над ресурсами. При цьому однією з найбільших можливостей для кримінальних структур стала зміна пріоритетів силових структур, які зараз зосереджені на забезпеченні національної безпеки, боротьбі з диверсантами та інших завданнях, пов’язаних з війною. Це послабило боротьбу з підпільною економікою, що в свою чергу призвело до зростання злочинності, зокрема, крадіжок, грабежів та нелегального експорту товарів.

Крім того, до повномасштабного вторгнення Росії в Україні було зареєстровано близько 9 мільйонів одиниць вогнепальної зброї. За оцінками експертів, ще стільки ж одиниць зброї перебувало на нелегальному ринку. Зараз важко уявити, скільки зброї буде на руках після війни. Це однозначно посилить торгівлю незаконною зброєю в нашій країні та за кордоном. Також однією з найсерйозніших загроз, пов’язаною з цим явищем, може також стати зростання рівня вбивств та інших насильницьких злочинів в країні. Зброя в руках людей, багато з яких мають психологічні травми, може штовхати їх до крайніх вчинків. При цьому відсутність належної психологічної підтримки може призвести до того, що ветерани, які пережили бойові дії, та цивільні особи стануть антагоністичними таборами в мирному житті.

Прикладом цього може бути досвід Другої світової війни, а також Югославські війни, які відбувалися на території колишніх республік Югославії у період між 1991 та 2001 роками.

Минули десятиріччя після їх завершення, але Балкани все ще залишаються нестабільним регіоном. Етнічні суперечності та націоналістичні настрої досі не зникли, а багато ветеранів не змогли інтегруватися в мирне суспільство і стали частиною кримінальних угруповань, що призвело до зростання кількості злочинів.

Водночас економічна нестабільність, викликана війною, може призвести до масового безробіття та бідності, що теж стане причиною зростання рівня грабежів, крадіжок та розбійних нападів. Багато людей, які залишаться без роботи, можуть бути змушені йти на злочини, щоб забезпечити себе і свої сім’ї. Це може перетворити Україну на небезпечну зону, де кримінал стане звичною частиною повсякденного життя. Слід пригадати, що у 1990-х роках, після розпаду СРСР, саме економічні труднощі стали каталізатором для зростання кримінальних угруповань у країнах колишнього Союзу. Україна ризикує повторити цей шлях, якщо не буде вжито рішучих заходів для підтримки економічної стабільності та створення робочих місць.

Оприлюднений “Глобальний індекс організованої злочинності” визначив, що Європа є другим найбезпечнішим континентом з погляду загрози організованій злочинності, але деякі європейські країни особливо виділяються присутністю та жорстокістю  могутніх ОЗУ (озброєних злочинних угрупувань, – ред.). Дослідження у “Глобальному індексі організованої злочинності” свідчать про те, що в світовому “мафіозному рейтингу” Україна посідає третє місце:

1. Туреччина
2. Росія
3. Україна
4. Італія
5. Сербія
6. Чорногорія
7. Іспанія
8. Білорусь
9. Боснія і Герцеговина
10. Франція.

Як ми писали раніше, організована злочинність вже давно інтегрувалася до світового криміналітету. На даний час діє понад 5000 транснаціональних злочинних угруповань, не менше 80% яких є постійними, вони мають зв’язки з самими правоохоронцями та іншими органами влади. Також не слід забувати і про недостатній рівень професіоналізму українських поліцейських, які не в силах ефективно подолати злочинність. Про причини цього читайте в наших попередніх публікаціях.

Коментар Ігоря Репешка

ІА «ФАКТ» звернулося до генерала поліції 3-го рангу, який очолював обласні управління МВС, заслуженого юриста України, кандидата економічних наук, адвоката Ігоря Володимировича Репешка, який прокоментував можливі загрози післявоєнної злочинності та назвав шляхи її запобігання.

Ігоре Володимировичу, чи згодні Ви з позицією, висловленою Анжеєм Дудою і представниками українського уряду? Чи існує реальна загроза кримінального вибуху після війни в Україні та поза її межами?

З президентом Польщі важко не погодитися. Більше того, замовчувати цю тему, з моєї точки зору, безглуздо, а, можливо, навіть злочинно. Кажуть, якщо хочеш знайти правильне рішення проблеми, шукай його в історії. Все колись десь вже було. Особливо війна! І коли наставав мирний час, кожна країна стикалася з труднощами, пов’язаними зі сплеском злочинності. Багато з них були однаковими для всіх держав. Зокрема, це стосувалося зруйнованої економіки, кризи в енергетичній та фінансовій системі, культури. Я вже не кажу про психологічний стан мирного населення та військових, які повернулися з бойових дій.

Як свідчать приклади історії, за роки війни люди пристосовуються до неї – кожен по-своєму. Учасники бойових дій набувають нових військових знань і звичок. Дехто навіть отримує задоволення від війни – це науковий факт. Після її закінчення мир їх не дуже влаштовує: вони відчувають дискомфорт. Таким чином, участь у війні назавжди робить життя людини трагічним. Герой Конан Дойла з цього приводу казав: «Боюся, що набуті мною погані звички можуть узяти гору». Людина починає діяти за умовним рефлексом, як собака Павлова. В результаті вона може вчиняти дії, які підпадають під юрисдикцію адміністративного або кримінального законодавства. А оскільки закон формальний, за необдумані, інстинктивні вчинки може настати серйозне покарання.

Це відбувалося майже у всіх повоєнних країнах. Особливо складними були відносини демобілізованих з правоохоронними органами – фронтовики сприймали поліцейських як людей, які ховалися від війни в тилу. Я вже не кажу про так званих «ухилянтів». І більше того – про владу. Хтось втратив своїх рідних, дім, майно, роботу, а з ними й надію на майбутнє. Багато хто вважає, це сталося внаслідок дій влади. Тож інтеграція у мирне життя для багатьох була вкрай проблематичною, а для когось – недосяжною.

Крім того, між військовими, які щодня ризикують життям, формується братерство. Люди відчувають, що разом проходять всі випробування через важливі явища. У мирному житті вони можуть почуватися загубленими: важливий етап завершився, товариші далеко. Знову ж таки – історичний досвід свідчить, що в мирний час військове братство часто перетворюється на братство кримінальне. І саме тут навички, набуті під час війни, можуть знайти нове застосування. Особливо, якщо зважати на їхню високу терпимість до насильства.

Роки, проведені у військовому пеклі! Уявіть, що відбувається з їхньою психікою. Ось ці люди повертаються додому і приносять насильство у мирне життя. А тепер уявіть, якщо в країні вибухне політична криза! З огляду на велику кількість незареєстрованої зброї (та й офіційно зареєстрованої теж) збройного конфлікту майже не уникнути.

Чи готові сучасні правоохоронці до таких викликів? Що мають зробити влада та керівництво МВС вже сьогодні, щоб після завершення війни країна не опинилася в кризовій ситуації?

Що робити? Знову ж таки, історичний досвід – вже зараз потрібно створювати спеціальну базу осіб, які мають специфічні військові навички, розробляти методику індивідуальної роботи з ними, відкривати реабілітаційні центри. Слід подбати про працевлаштування ветеранів війни, житло, компенсаційні виплати. Тобто, зробити все, щоб вони адаптувалися до нормальних умов мирного життя.

І при цьому слід врахувати, що дехто з них може стати злочинцем. Тут важлива сильна правоохоронна система, здатна протистояти таким викликам. Вважаю, що зараз вона абсолютно не готова. Особливо, якщо зважати на майже повну відсутність в її складі спеціальних підрозділів. Та й психологічний стан правоохоронців теж потребує уваги. Сподіваюся, наші поліцейські університети попрацюють у цьому напрямку і нададуть відповідні рекомендації. Хоча і тут багато проблем!

А ще – новітні технології. Дрони! Вони можуть бути в мирному житті небезпечними, тому їхнє використання вкрай потребує відповідного законодавчого регулювання, можливо, навіть обліку операторів.

Також важливим фактором є мораль! Війна показала, що за певних умов закон і суспільна мораль можуть заохочувати насильство. Військова пропаганда, яка базується на антитезі «свій – чужий», зазвичай підсилює ідею, що «чужого треба знищити», бо він від початку поганий, шкідливий і небезпечний. Однак у мирний час головний принцип має змінитися на: «Не вбий!». А це означає, що змінюватися мають ЗМІ та все суспільство загалом. Думаю, в цьому могла б відіграти важливу роль церква, і неважливо, якої віри чи конфесії. Тут теж потрібен мир.

Як підсумок – без справжніх професіоналів на всіх посадах країна не витримає післявоєнних викликів. Всі вже переконалися, що непрофесійність дорого коштує, а у критичні моменти – може стати фатальною. Без професіоналів жодні реформи, закони чи стратегії не врятують ситуацію!

Оксана Іщенко