Японські облігації як нова “тиха гавань”: чому інвестори відвертаються від американського боргу
У квітні японські інвестори — передусім банки та пенсійні фонди — різко почали продавати іноземні облігації, особливо американські. Лише за два тижні вони позбулися паперів на понад 20 мільярдів доларів. Це один із найбільших відтоків за останні 20 років. Причина — зростаюча нестабільність на ринку США, викликана новими митами президента Трампа.
На тлі цих подій інвестори почали шукати більш надійні варіанти для збереження грошей. У результаті стався справжній бум на японські облігації. У березні іноземці купили паперів на понад 15 мільярдів доларів — ще один рекорд за останні 20 років. Таку поведінку інвесторів пояснюють не лише побоюванням рецесії в США, а й тим, що японські облігації стали вигіднішими: їхня прибутковість зростає, а ставки поки не підвищуються.
Водночас з цим японські страховики продавали частину своїх облігацій, готуючися до закінчення фінансового року. А на ринку японських боргових паперів відбувались великі коливання: прибутковість 30-річних облігацій спочатку впала до мінімуму, потім стрімко зросла до найвищого рівня за останні 20 років, а після цього знову почала знижуватись через турбулентність на світових ринках.
Ці події показують, що Японія поступово зменшує свою залежність від американського боргу і все більше покладається на власний ринок. Це може свідчити про втрату довіри до США як стабільного фінансового партнера — і водночас про зростання ролі Японії у світовій фінансовій системі.
Японські облігації як нова “тиха гавань”: чому інвестори відвертаються від американського боргу
Те, що японські інвестори різко змінили свою поведінку: почали активно продавати американські облігації й повертати гроші додому, сталося через низку зовнішніх ризиків, нових рішень США й внутрішніх змін у самій Японії.
Передусім, у США зростає економічна напруга: президент Трамп запровадив нові мита, зокрема, 25% на імпорт автомобілів і запчастин, що безпосередньо зачіпає японський експорт. Через це з’явився страх рецесії. Ринки стали хитатися, а американські держоблігації стали менш надійними в очах обережних інвесторів. Одночасно прибутковість японських держоблігацій зросла, а Банк Японії не поспішає піднімати ставки. Це зробило японські облігації привабливішими навіть для іноземців, що раніше траплялося рідко.
Хто саме продає американський борг? Це не дрібні трейдери, а серйозні установи: державні банки на кшталт Japan Post Bank, великі пенсійні фонди, зокрема, найбільший у світі GPIF і страхові компанії. Вони традиційно вкладалися в американські держоблігації через їхню передбачуваність. Але цьогоріч навесні ці інвестори вирішили скоротити свої вкладення в доларовий борг.
Чому саме мита Трампа стали “останньою краплею”? Бо вони підірвали довіру до стабільності торгових відносин між США і Японією, а також посилили страх перед уповільненням економіки США. Відповідно, почалися продажі — спочатку як реакція на загрозу, а далі — як глибше переосмислення стратегії.
Тобто все почалося з короткострокового страху, але тепер усе більше виглядає на довгострокове переорієнтування: Японія поступово зменшує свою залежність від американських активів. І не виключено, що інші великі інвестори незабаром зроблять те саме.
Ще одна причина привабливості японських облігацій – зростання прибутковості. Так, 30-річні японські облігації ще недавно давали трохи більше 2% річних, а тепер — майже 2,85%. Це найвищий рівень за останні 20 років. Водночас Банк Японії дає зрозуміти, що поки не буде підвищувати процентні ставки, тож ситуація стабільна й передбачувана. Для інвесторів це сигнал: можна вкладати в японські папери й не боятися різких змін.
Що це означає для Японії? По-перше, уряду стає простіше залучати гроші: охочих купити облігації багато, тож не потрібно пропонувати високі відсотки. По-друге, це зміцнює японську валюту: іноземці купують єну, щоб інвестувати, і це піднімає її курс. А по-третє, це показує, що Японія стає фінансово сильнішою, адже навіть у складні часи її боргові папери вважаються надійним вибором.
Простіше кажучи, японські облігації стали “новою тихою гаванню” для інвесторів у той час, коли США почали викликати дедалі більше хвилювань.
Світ змінює своє ставлення до фінансової гегемонії США
Те, що ще кілька років тому здавалося немислимим — відмова ключових гравців від тримання грошей у американських облігаціях — стало реальністю. Японія, традиційно один із найбільших кредиторів США, почала скорочувати свої активи в T-Bonds. Це не просто технічний маневр — це сигнал, що навіть найближчі партнери більше не вважають інвестування в американський борг безпечним.
Китай в рамках своєї стратегії дистанціювання від долара також зменшує вкладення в американські боргові інструменти. Для Пекіна це не лише економічне рішення, а вираз геополітичної волі до більшої фінансової незалежності. Така ж тенденція помітна в діях сайдитів, які дедалі активніше використовують юань у нафтових розрахунках, зменшуючи роль долара як світової резервної валюти.
Середні держави теж не пасуть задніх. Індія, Бразилія, Туреччина й Південна Корея переорієнтовують свої валютні резерви, обираючи золото, євро, інші стабільні валюти й нові форми цифрових розрахунків. Усе це свідчить про зміну архітектури глобальної фінансової системи.
Для США це загрозлива динаміка. Держава, яка щороку витрачає більше, ніж заробляє, змушена постійно залучати нові позики. Але тепер, коли охочих купувати облігації стає менше, уряду доводиться піднімати прибутковість, тобто платити більше за можливість позичити. Це автоматично збільшує витрати на обслуговування боргу, які вже перевищили військові витрати. Якщо так триватиме, урядові доведеться урізати фінансування соціальних програм, інфраструктури й держпослуг.
Прибутковість 10-річних T-Bonds уже сягнула понад 4,5%, і цей показник може ще зрости. Але це означає не лише проблеми для уряду — це впливає і на кредити для населення. Житло, авто, навчання — все дорожчає. Банки прив’язують свої ставки до держоблігацій, і підвищення їхньої прибутковості тягне за собою ланцюгову реакцію в усій економіці.
Федеральна резервна система США опиняється у складному становищі, адже її рішення мають глобальні економічні наслідки. Якщо національний регулятор вирішить активно скуповувати держоблігації, це може сприяти зниженню процентних ставок та здешевленню запозичень для уряду та бізнесу. Проте такий крок означатиме збільшення грошової маси, що може спровокувати новий виток інфляції. Під час пандемії саме викуп активів допоміг стабілізувати ринок, але також призвів до стрімкого зростання цін.
З іншого боку, якщо ФРС не втручатиметься, зростання прибутковості облігацій зробить кредити дорожчими для споживачів і компаній, що може стримувати економічне зростання. Крім того, високі відсоткові ставки означають збільшення витрат на обслуговування держборгу, що обмежує фінансові можливості уряду.
Це класичний “цугцванг” у фінансовій політиці: будь-яке рішення має значні ризики та потенційні негативні наслідки. Вибір між інфляцією та економічним спадом — той баланс, який ФРС має постійно шукати, реагуючи на глобальні зміни.
Світ починає переглядати своє ставлення до долара. Коли навіть союзники починають продавати американські боргові активи й шукати альтернативи, це не просто фінансова турбулентність — це системний зсув. І саме він формує нову реальність, у якій фінансова перевага США вже не виглядає беззаперечною.
Коли така обережна й лояльна країна як Японія починає виводити гроші з американського боргу, це виглядає як втрата довіри, навіть якщо ніхто прямо цього не говорить. Таке вже траплялося. Так, у 2011 році S&P знизило рейтинг США з найвищого рівня “AAA” до “AA+” через проблеми з бюджетом. У 2023 році Fitch знову знизило кредитний рейтинг США через боргову стелю та зростання дефіциту бюджету.
Якщо відтік інвесторів, як з боку Японії, триватиме, це може посилити тиск на кредитні агентства. А зниження рейтингу означає автоматичне подорожчання позик для уряду.
Раніше у світі панувала думка: якщо ти не знаєш, куди вкласти гроші, інвестуй в американські облігації. Тепер навіть найближчі партнери США починають ставити це під сумнів. І коли така консервативна країна, як Японія, каже своїм грошам: “Ходімо звідси”, — це не дрібниця.
Це ще не обвал, але це тріщина в образі США як супернадійного боржника. І якщо такі тріщини з’являтимуться й далі, довіра до долара і T-Bonds може перестати бути очевидною. А в сучасному світі, де все тримається на довірі, це небезпечно навіть для найсильніших.
Але всі ці рішення мають ціну: чим дорожче уряд позичає, тим більше йде грошей на відсотки, а не на дороги, медицину, освіту. Уже в минулому році США вперше витратили більше на обслуговування боргу, ніж на армію. Це реальна проблема, яка може тільки поглиблюватися, якщо довіра до T-Bonds буде падати далі.
Скоріше за все, Японія і далі поступово зменшуватиме свою залежність від долара. Це не означає, що вона все виведе за день, але трек зрозумілий: менше США, більше — в себе й у різні кошики.
А США готуються до того, що їхній борг будуть купувати вже не з такою охотою. І це змусить Вашингтон більше думати про довіру, бо без довіри дешевих грошей не буде. Японія не сказала цього словами — вона просто продала облігації. І це, мабуть, найгучніший сигнал, який вона могла дати.
…“Деамериканізація” світових резервів означає, що країни не хочуть тримати всі свої заощадження лише у доларах і американських паперах. Вони розкладають “яйця по різних кошиках”: хтось переходить на євро, хтось на юань, хтось купує золото чи вкладається в інфраструктуру.
Це не революція, але дуже серйозний поворот. І те, що його очолила Японія — країна, яка десятиліттями була одним із найнадійніших фінансових партнерів США, показує: часи змінюються, і світ більше не хоче покладатися лише на Вашингтон.
Тетяна Вікторова
