Повномасштабна війна в Україні триває вже 800 днів і весь цей час світовий інформаційний простір наповнюють нові повідомлення про воєнні злочини та трагедії. 800 днів – дуже тривалий період часу, а отже – чимало людей починають втрачати інтерес та, відверто, втомлюватись від цих повідомлень. І це говорячи в контексті України, за кордоном все ще гірше. Рівень підтримки нашої держави невпинно знижується, і винною цьому є не тільки тривалість та втома від війни, але й інші чинники.
Станом на 2023 рік Україна займала 104 місце у світі за рівнем індексу сприяння корупції. У нашої країни, наразі, найкращий показник з моменту набуття Незалежності – 36 балів зі 100 (100 – фактична відсутність корупції, 0 – тотальна корумпованість). Попри позитивну тенденцію ми все ж залишаємось, фактично, у кінці рейтингу поміж країн “третього світу”. Не дивно, що рівень корупції в Україні впливає на сприйняття нашої держави у світі, а отже і на надання нам допомоги. Серед громадян європейських країн та США чітко сформована думка про надзвичайну корумпованість України, що абсолютно точно не грає нам на руку. Закордонні платники податків все частіше обурюються тим, що їх гроші витрачаються на війну в Україні, але при цьому розкрадаються українськими чиновниками.
Подібні тези часто звучать і у західних ЗМІ, до прикладу – The New York Times опублікували статтю з промовистою назвою “Where Is the Money?’ Military Graft Becomes a Headache for Ukraine”, що перекладається як “Де гроші? Хабарництво у військовій сфері стає головним болем для українців”. У статті згадуються скандали з закупівлею яєць, продуктів та зимової форми для ЗСУ у якій фігурувало Міноборони, а також зазначається, що корупція в Україні є вагомим аргументом для зменшення обсягів та затримання допомоги для багатьох політиків. В той самий час на ресурсах CNN було опубліковано матеріал, у якому зазначалось про відряджання Пентагоном додаткових інспекторів для контролю за використанням фінансової та технічної допомоги в Україні. Що це може означати? Тільки одне – нам більше не довіряють, а отже, через корупцію, ми можемо втратити підтримку країн – союзниць та залишитись віч-на-віч на самоті з ворогом.
Є ще одна популярна на заході теза, котра стосується міжнародної допомоги, та активно використовується противниками підтримки України – “Наші гроші потрібні нам”. Аналізуючи ситуацію з корупцією в Україні стає цілком зрозуміло чому на заході є велика кількість людей, котрі знаходяться в опозиції щодо нас. Проте варто розуміти іншу сторону ситуації – зараз Україна воює з головним ворогом Колективного заходу. Війна проходить на нашій території, знищується наша інфраструктура, гинуть наші люди, і це нас, а не жодну іншу країну відкинуто на 10-20 років назад в економічному та соціальному розвитку. Так, без допомоги інших країн нам було б надзвичайно важко, а, мабуть, і неможливо протистояти російській воєнній машині, проте, на відміну від нас, вони не втрачають нічого, окрім грошей. Виходячи з цього критику підтримки України можна і треба вважати популістськими закидами. До прикладу Сполучені Штати Америки, котрі є найбільшим постачальником допомоги Україні, з початку війни близько 77 млрд доларів, що складає всього 0,33% від ВВП, а на війну в Іраку — 1,9 трильйона доларів, ще близько 900 мільярдів було витрачено на війну в Афганістані. Без серйозних підрахунків можна зрозуміти, що війна України проти Росії обходиться американським громадянам надзвичайно (якщо це слово тут доречне) дешево. І чи варто писати про відмінності між армією РФ та афганськими моджахедами?
Виходячи з вищевказаного, ми повинні бути готовими до того, що рано чи пізно велика кількість союзників сильно скоротять, якщо взагалі не припинять, свою допомогу Україні. Що робити у такій ситуації? На сам перед про таку можливість потрібно думати вже зараз, аби потім не хапатись за голову. Необхідно створювати резерви, запроваджувати реальну допомогу у розвитку суто українського бізнесу, та боротись із корупцією. Де взяти на це кошти? Наприклад, добитись повернення в Україну коштів з офшорних рахунків тих, хто обкрадав її десятиліттями.
Ще у лютому 2023 року Президент Зеленський заявив, що в Україні покінчено з олігархатом, проте втрачених коштів повернено не було. Чітких сум, котрі було виведено на офшорні рахунки не зможе назвати ніхто, проте мова йде про мільярди доларів США. Для повного розуміння ситуації варто розібратись із терміном “офшор”. Це один з методів ухилення від податків, котрий базується на законодавстві ряду країн, котрі частково або повністю звільняють від податків на доходи отримані поза межами країни, у якій зареєстрована компанія. Простими словами – вивід капіталу туди, де з нього не беруть податки. Якщо українській владі вдасться повернути виведені гроші, то наша держава отримає відчутний прилив у економіку, що, можливо, допоможе її реанімувати.
Ще одним варіантом поповнення державного бюджету без дотацій з боку країн-партнерів є передання Україні активів РФ та її громадян, котрі підтримують війну в Україні. На рахунках різних країн, наразі, знаходиться близько 300 млрд доларів російських активів, котрі є замороженими з початку війни. Приблизно з того часу ведуться дискусії предметом яких є можлива передача цих коштів на користь України. На разі над цим питанням працює три робочих групи, котрі вивчають юридичні можливості конфіскації активів та передачі їх на користь нашої держави. Європейські політики повідомляють про позитивне відношення до такої можливості, проте через відсутність механізмів котрі підходять до цього процесу жодної конкретики у строках та цифрах бути не може. Окремо обговорюється передача на користь України відсотків нарахованих за збереження російського капіталу – фігурують цифри у 3 –4,5 млрд доларів на рік.
За словами Жозепа Борреля ці кошти не належать Росії та не є суверенним капіталом, а отже, за наявності відповідних механізмів, можуть бути передані Україні. Повідомляється, що 90% від суми буде застосовано на потреби Сил оборони, а 10% – на відновлення інфраструктури та підтримку оборонної промисловості. Попри усі розмови та намагання чіткої позиції на цей рахунок у світового співтовариства немає, наприклад Китай, за інформацією Global Times, виступає різко проти передачі активів Україні та вважає це небезпечним прецедентом. Якщо з Китаєм ситуація більш – менш зрозуміла, то Велика Британія, котра є одним з найбільших союзників України, також виступає проти такого рішення, та повідомляє про те, що активи, котрі знаходяться на їхній території ніколи не зможуть бути конфісковані, адже це може завадити можливим мирним перемовинам.
Аналізуючи політичну ситуацію в Україні та світі стає зрозуміло одне – необхідно працювати над підвищенням рівня власної самостійності, аби в один день не залишитись абсолютно ні з чим. Попри регулярну допомогу від Заходу наша держава повинна докладати зусиль, аби потроху злізати з “фінансової голки”, а для цього необхідно викорінити одне, найстрашніше зло на сьогодні – корупцію. Без цього, здавалося б, абсолютно зрозумілого кроку держава і далі буде крокувати назад в історичному вимірі, і жодні інвестиції, жодні конфісковані активи не допоможуть зупинити цей процес.
Про корупцію в різних сферах національної безпеки читайте в наступних матеріалах.
Павло Грохольський.
